ОСОБЛИВІ ВИПАДКИ ВИСАДЖУВАННЯ Ч.2

Якщо можна, садіть деінде. Вирізи на тротуарі (або посадкові ніші) – дуже непросте місце для росту. Пішохідні доріжки, на яких чи біля яких ростуть високорослі дерева, потребують капітального ремонту приблизно кожні 10 років, тоді як без дерев вони можуть послужити років 25. Та все ж ми продовжуємо малювати у своїй уяві велике дерево у маленькому вирізі у тротуарі. Однак це лише фантазії, тому що середня тривалість життя дерева на такій місцині – близько 10 років, хоча є місця (наприклад, з піщаним ґрунтом), у яких дерева живуть довше. У дуже стресових умовах дерево може не прожити й 10 років.

Вибираючи дерева для такого місця, ретельно перевірте, яка у ґрунту щільність і який дренаж. Якщо ґрунт не піщаний і не суглинистий, то здебільшого дренаж і аерація у нього погані і під доріжками він ущільнений. У таких умовах коріння більшості дерев росте погано і концентрується в розпушеній зоні тротуарного вирізу. Ті ж корені, яким вдалося пробитися за межі цього вирізу, часто проростають просто під тротуарним покриттям чи вздовж бордюрів, зміщуючи і піднімаючи їх. Дерева, які є одночасно вологолюбними і посухостійкими, переважно ростуть краще у непередбачуваних умовах, що існують у тротуарних вирізах, ніж інші(додаток 2). Якщо ж ґрунт під тротуарним мощенням і у вирізі піщаний і добре дренований, то можна садити посухостійкі дерева і не зважати, чи стійкі вони до вологи.

Мінімальний розмір вирізу у тротуарі – 120 х 120 см для малих дерев,але для високорослих його треба збільшити до 180 х 180 см. Поверхневі корені біля стовбура здорового дерева, що росте у тротуарному вирізі,часто піднімають покриття. Якщо є змога, висаджуйте на ділянці, де є більше відкритого ґрунту, або облаштуйте місце так, щоб коріння могло нормально рости (див. «Запобігання пошкодженню корінням пішохідних доріжок, вимощених майданчиків і бордюрів» далі у цьому розділі). Дерева, у яких головні корені мають малий діаметр, піднімають тротуарне покриття рідше.

Висаджені у тротуарних вирізах дерева не повинні мати довгих колючок на стовбурі і великих гілках. Малі колючки чи голки допустимі, якщо є можливість регулярно проводити підстригання нижніх гілок. Колючки на листях, як от у падуба, переважно прийнятні. Також дерева у цих місцях не повинні давати м’ясистих плодів, які створюють небезпеку ковзання для пішоходів. Малі жорсткі плоди на зразок жолудів зазвичай не проблема, якщо вони легко кришаться під ногами. Але дерева з великими і жорсткими плодами, що не ламаються при наступі, краще тут не садити (див. додаток 16).

Дерева, висаджені у вирізах з решітками, потребують постійної уваги. Отвір решітки треба час від часу збільшувати, щоб він відповідав росту стовбура і коренів (малюнок 27).

Якщо цього не робити, дерево може загинути від затискання стовбура. Призначте відповідальних за розширення решіток для дерев до того, як їх встановити, або відмовтесь від цього задуму.

Три основні підходи до дизайну

Висадка дерев у тротуарних вирізах обходиться дорого. Якщо висаджувати непродумано, то це марна трата грошей. Є три основні підходи до дизайну таких вирізів, і з кожним пов’язані певні витрати і вигоди.

На короткострокову перспективу. Спроєктуйте ділянку так, щоб коріння в основному містилося в межах невеличкого тротуарного вирізу з землею (цей підхід найбільш поширений).

Результат: Дерево росте повільно, гине і потребує заміни через 5–10 років після висадки; пішохідні доріжки здебільшого залишаються неушкодженими.

Витрати: Недороге облаштування; стабільні, але передбачувані витрати на заміну дерева кожні 5–10 років.

Вигоди для мешканців: Незначні. Дерева рідко ростуть здоровими і ніколи не виростають великими; вони дають мало тіні. Це погана інвестиція, бо вкладені гроші приносять невелику користь.

На середньострокову перспективу. Спроєктуйте ділянку так, щоб коріння виходило за межі тротуарного вирізу з землею і проростало у ґрунт під доріжкою.

Результат: Дерево росте добре і є відносно здоровим, але покриття на доріжці часто збурюється, і дерево вважають причиною.

Витрати: Більші витрати на облаштування; стабільні витрати на ремонт тротуару, при цьому пошкоджується коріння.

Вигоди для мешканців: Значні. Дерево росте добре і виростає великим,відкидаючи багато тіні, але часто зазнає пошкоджень під час ремонту тротуару.

На довгострокову перспективу. Спроєктуйте ділянку так, щоб коріння виходило за межі тротуарного вирізу з землею і проростало у ґрунт під доріжкою за спеціально розробленим методом.

Результат: Дерево здорове і росте добре; тротуар залишається неушкодженим.

Витрати: Великі витрати на облаштування, проте немає витрат на утримання.

Вигоди для мешканців: Значні. Дерево росте добре і виростає великим,даючи багато тіні.

На сьогодні нема досліджень, у яких би порівнювались витрати і вигоди, пов’язані з цими трьома підходами до дизайну ділянки, але не буде несподіванкою, якщо виявиться, що у довгостроковому плані видатки у кожному з них будуть приблизно однакові. Якщо так, то немає сенсу втілювати поширену нині стратегію планування ділянки на коротку перспективу.

Сприяння росту коренів

Одна з найбільших проблем, яку створює здорове дерево, висаджене у погано облаштованому тротуарному вирізі, – коріння біля стовбура піднімає покриття доріжки. Нині активно використовують різноманітні розробки, що мають на меті створити сприятливі умови для росту коренів під тротуаром біля висадженого у вирізі дерева і при цьому зберегти вимощене полотно доріжки цілим і неушкодженим (малюнки 28 і 29 aг). Слід пам’ятати, що всі ці методи передбачають компроміси і не підходять для всіх ділянок без винятку.

Деякі з них досить дорогі. У вас може виникнути потреба модифікувати окремі підходи, використовуючи елементи й ідеї з інших.

Інший метод: викладіть кам’яну бруківку на суміш структурного ґрунту(див. «Ґрунтова суміш» далі в цьому розділі) або, менш бажано, на розпушений ґрунт, що з’єднує тротуарні вирізи. Доріжка також може утворювати виступ над розрихленою землею. Бруківка часто піднімається від замерзання і розмерзання ґрунту, особливо якщо ґрунт глинистий. Ще одна альтернатива традиційному методу – прокласти довгі смуги розпушеного ґрунту, що з’єднують ряд тротуарних вирізів (малюнки 210a і 210б). Це створює ґрунтовий коридор, у який може проникати коріння. Завдяки таким підходам пішоходи можуть вільно ходити по доріжці, а коренева система дерев отримує доступ до води і повітря.

Бруківку можна не викладати, якщо ряд дерев дещо піднятий над пішохідною доріжкою. Цього можна досягти, обмурувавши довкола зону посадки стінкою висотою 45 см і насипавши всередину якісного ґрунту (див.малюнок 17). Дерева висаджують у ці вивищені«контейнери» з відкритим дном. Стінки такого «контейнера» можна облаштувати як лавки для пішоходів. Щоб не мурувати стінку, можна оточити довгі смуги ґрунту без бруківки дерев’яними чи цегляними лавками, аби люди не ходили по них і не витоптували землю. У таких умовах дерева будуть міцнішими і житимуть довше, ніж висаджені в окремих тротуарних вирізах.

Посадкові ями у тротуарі треба розміщувати так,щоб мінімізувати пошкодження, якого можуть завдати дереву автобуси, вантажівки,автівки і пішоходи (малюнок 211). Якщо місце вибрано невдало, то дерево може опинитися на шляху руху пішоходів або отримуватиме удари при відкриванні дверцят авто. Це може призвести до механічних пошкоджень стовбура і скоротити тривалість життя дерева, яке і без того перебуває в стресових умовах, оскільки висаджене у вирізі тротуару. Щоб облаштувати і розмістити виріз правильно, потрібна скоординована робота різних служб, відповідальних за благоустрій території.

Заміна ґрунту

Якщо ґрунт містить будівельне сміття, сильно ущільнений, має високий рівень pH, забруднений солями, відходами чи продуктами нафти або загалом поганої якості, подумайте про його заміну. Це посприяє кращому росту дерева і продовжить тривалість його життя. Через високу вартість такої процедури її здебільшого застосовують тільки для невеликих ділянок, як от тротуарні вирізи вздовж вулиць, «зелені острівці» на парковках чи біля будівель, де накопичились відходи будівництва. Замініть ґрунт на максимальну глибину, якщо корені не будуть виходити з боків за межі вирізу. Нема потреби робити заміну ґрунту глибше від рівня поверхневих вод, тому що коріння не буде рости у воді.

Дерева піднімають доріжки, тому що вони висаджені надто близько до них або їхнє коріння розростається під вимощеною бруківкою, де є сприятливі умови для їх росту. Якщо дерева висаджені заблизько до доріжки,то з часом стовбур і коріння впираються у її край, і через це покриття доріжки тріскає, а стовбур і корені деформуються, пошкоджуються і починають гнити всередині. Як зазначалося вище, цьому можна значною мірою запобігти,якщо висаджувати дерева на відповідній відстані від доріжки (таблиця 22).

Хоч це не завжди рятує від пошкоджень, це перший крок до успішного результату. Спеціально розроблена ґрунтова суміш, відповідні конструкції доріжок і кореневі бар’єри також у деяких випадках допомагають вирішити проблему.

Ґрунтова суміш

Ґрунт під тротуаром, у прилеглій до тротуару частині й у тротуарних вирізах здебільшого ущільнений, що запобігає просіданню доріжки. Це перешкоджає проростанню коренів у зону під доріжкою. Їх ріст може бути жорстко обмежений, що негативно позначається на стані дерев, особливо тих, які ростуть у тротуарних вирізах. Проблема полягає в тому, що для росту коренів необхідний пухкий ґрунт, а щоб доріжка не просіла, потрібен щільний ґрунт.

Ґрунт під тротуаром, у прилеглій до тротуару частині й у тротуарних вирізах здебільшого ущільнений, що запобігає просіданню доріжки. Це перешкоджає проростанню коренів у зону під доріжкою. Їх ріст може бути жорстко обмежений, що негативно позначається на стані дерев, особливо тих, які ростуть у тротуарних вирізах. Проблема полягає в тому, що для росту коренів необхідний пухкий ґрунт, а щоб доріжка не просіла, потрібен щільний ґрунт.

Альтернативні моделі тротуарів

Нові перспективні ідеї у побудові тротуарів здатні запобігти пошкодженню коренями вимощеної доріжки. Корені можуть підтримуватися в доброму стані під тротуарною плиткою, якщо за основу тротуару замість піску викласти крупний щебінь або гравій (малюнок 213). Замість того щоб розростатися у звичайній піщаній підоснові доріжки,корені ростуть у ґрунті під щебенем. Є висока ймовірність, що це продовжить термін служби доріжки. Немає точних рекомендацій щодо розміру гравійних частинок, але гравій діаметром більше 5 см був ефективно використаний в Амстердамі. Оскільки мета – утворити великі повітряні проміжки між частинками, то всі частинки мають бути однакового розміру, а не різних. Не можна домішувати до гравію пісок, інший ґрунт чи органічні речовини. Якщо будуть ці домішки, то висока ймовірність, що коріння проросте у цю суміш. А повітряний простір між великими частинами і має на меті запобігти проростанню коренів у підоснову.

Кореневі бар’єри

Бар’єри для коренів використовують, аби запобігти поширенню кореневих систем дерев під тротуари та автомобільні проїзди, оскільки це призводить до руйнування штучних покриттів і бордюрів. Здебільшого їх встановлюють паралельно до покриття, що потребує захисту. На жаль, немає опублікованих розвідок і дуже мало польових досліджень щодо ролі кореневих бар’єрів у збереженні покриття неушкодженим. Зафіксовані спостереження показують, що корені, які вперлися у бар’єр, відхиляються вбік і ростуть попід бар’єр, проте за певних обставин вони також можуть пробиватися на поверхню. Дослідження на тему кореневих бар’єрів тільки починають з’являтися, і більшість тез, поданих нижче, спираються на ті нечисленні розвідки, які проведені й опубліковані на сьогодні.

Встановлення бар’єрів

Корені, що впираються у бар’єр, відхиляються вбік. Якщо аерація і дренаж ґрунту достатні, то коріння може рости вздовж бар’єра. При встановленні бар’єрів земля розпушується, доступ повітря збільшується, тож корені дерев краще ростуть у цій зоні паралельно до поверхні ґрунту. Бар’єри з вертикальними «ребрами» можуть спрямовувати корені вниз, щоб вони не росли вздовж бар’єра. Ці моменти потребують вивчення.

Інша частина доріжки, далі від бар’єра, стає вразливою. Хоч у ґрунті з поганою аерацією бар’єри зменшують кількість коренів, які досягають поверхні, проте ті, що таки пробиваються, мають великий діаметр і потенційно можуть завдати значної шкоди доріжкам, тротуарам чи бордюрам.

Дерева біля вимощення повинні мати розкидисту або округлу крону,щоб забезпечити якомога більше тіні. Багато з них потребують регулярної обрізки нижніх гілок, коли ті починають звисати на проїжджу частину. Це та ціна, яку слід заплатити за густу тінь. Колоноподібні дерева не вимагають стільки обрізки, однак не дають такої густої тіні (див. таблицю 21).

Також варто звернути значну увагу на дренаж. Якщо на «острівцях» парковки після дощу застоюється вода або якщо ґрунт ущільнений, то земля на цих «острівцях» не сприятлива для тривалого росту дерева. Навіть вологолюбні дерева тут можуть не прижитися.

Спробуйте замінити неякісний ґрунт на якісний верхній шар і змонтуйте дренажну систему, щоб відводити надлишкову воду. Це може значно покращити ріст дерев. Якщо дренажна система не встановлена,замінюйте ґрунт тільки до того рівня, де починається стояча вода, оскільки коріння все одно не буде рости у заболоченому ґрунті, незважаючи на інші його характеристики.

Через підвищену температуру повітря і ґрунту на паркувальних майданчиках, навіть якщо ґрунт постійно зволожений, для висадки в«острівцях» і у вузьких буферних смугах найбільше підходять дерева,стійкі до посухи. У глинистих і суглинних ґрунтах на «острівцях» добре висаджувати вологолюбні дерева, толерантні до посухи, – вони виростають досить великі, тому що здатні розвивати кореневу систему під вимощенням, де мало кисню (додаток 2).

Якщо на кожному «острівці» має рости по одному дереву, висаджуйте його у центрі «острівця» або у найширшій частині буферної смуги, щоб коренева система і стовбур мали змогу рівномірно розвиватися.Низькорослі дерева слід висаджувати на відстані принаймні 60 сантиметрів від краю бордюра, середньорослі дерева – на відстані не менше 120 см, високорослі (що виростають вищими від 12 метрів) – на відстані 2–2,5 метра від країв, за можливості. Дотримання цих інструкцій допоможе бордюрам залишатися цілими, а деревам – добре вкоренитися на «острівцях».

Острівці на паркувальних майданчиках

Взагалі слід відмовитись від ідеї висаджувати дерева на «зелених острівцях». Здебільшого ці «зелені острівці» недостатньо великі, щоб підтримувати ріст дерева тривалий час. Якщо дерева ростуть добре, їхнє коріння часто піднімає прилегле вимощене покриття і бордюри. Якщо ж вони ростуть погано, то вимощення залишаються неушкодженими, але самі дерева не приносять багато користі для місця. Натомість дерева слід висаджувати у видовжених смугах землі шириною принаймні 2,5 метра(малюнок 216). У них ріст буде кращий, оскільки коріння різних дерев можуть використовувати той самий простір у ґрунті. Дерева з округлоючи розлогою формою крони відкидають густу тінь на вимощені майданчики при такому способі висаджування.

Як альтернативу можна висадити малі дерева на багатьох невеликих«острівцях». Їхні крони зімкнуться і разом дадуть добру тінь. «Острівці»можуть бути з’єднані смугами ґрунту, на яких вимощена відкрита дірчата бруківка (бетонна еко решітка), що забезпечує проникнення води і повітря.

Відкриваючи більше ґрунту для доступу повітря, ви покращуєте ріст дерева, особливо якщо можете облаштувати ділянку так, щоб пішоходи не наступали на ґрунт.

Якщо ви висаджуєте на «острівцях», їх ширина повинна бути не менша 2,5 метра, щоб стовбур і коренева система могли нормально розвиватись і щоб убезпечити дерево від ударів бампером чи дверцятами автомобілів. У більшості випадків вужчі смуги не дозволяють стовбуру і кореням добре розвинутись. Тінисті дерева найкраще ростуть на «острівцях» площею більше 40 кв. метрів. Якщо на місцевості є природний гравійний чи піщаний ґрунт, то корені можуть проникати глибоко під вимощенням. У таких випадках можна побачити, що високе дерево росте на «острівці»площею набагато меншою, ніж 40 кв. метрів. Однак ці випадки нетипові і не можуть використовуватись як зразок для більшості місць. У нормі корені погано ростуть під вимощеними ділянками або просто під покриттям і руйнують його. У таблиці 22 подано параметри розміру дерева відповідно до розміру «острівця».

Щоб запобігти ущільненню ґрунту, облаштуйте парковку так, щоб люди ходили по вимощених доріжках, а не по землі, у якій росте коріння дерев. Витоптаний пішоходами ґрунт – головна причина поганого росту дерев на «острівцях» чи інших невеличких ділянках.

Виклавши відкриту дірчату бруківку на не надто ущільнений ґрунт (див. таблицю 12), можна створити водночас добрі умови для росту коренів і тверду основу для пішоходів (малюнок 217). Структурну

ґрунтову суміш також можна засипати під дірчату бруківку, але вона не витримує ваги автомобілів. Використовуйте її тільки у пішохідних зонах.

Важливо врахувати розмір зони відкритого ґрунту (таблиця 22).Знайдіть у поданих нижче підпунктах розмір «острівця» чи ширину буферної смуги і дренаж ґрунту, що відповідають наявним на вашій посадковій ділянці. Кожен підпункт містить ключові характеристики дерева відповідно до місця.