ПРИЖИВАННЯ ДЕРЕВ Ч.2

Підв’язка не має провисати і не має бути занадто тугою на стовбурі. Матеріали з дроту часто провисають і можуть натирати стовбур. Потрібні спеціальні зусилля, щоб знову натягнути дріт як треба. Матеріали з гуми краще тримають еластичність, якщо їх із самого початку натягнули так, як треба.

У більшості випадків кілочки треба зняти впродовж року. На жаль,про це часто забувають або не знають, тому багато дерев гинуть через вростання кріплення у стовбур. Якщо виглядає, що підв’язування все ще потрібне через рік, значить, щось не так з деревом. Якщо ви не впевнені,що знімете кілочки через рік, краще їх не встановлюйте.

Є ще два альтернативні способи закріплення саджанця, що використовуються там, де пішоходи проходять близько до дерев. Їх можна використовувати також в інших місцях. Для першого потрібен натуральний дерев’яний кілок діаметром приблизно 1,5–2 сантиметри.Його пропускають прямо через кореневу грудку і добре заганяють в землю під нею. Одного-двох кілків досить, щоб закріпити 10 літрову грудку, двох-трьох – для грудок розміром до 50 літрів. Цю технологію застосовують нечасто, і вона скоріш за все не дуже добра для великих кореневих грудок.Кілок треба пропускати через грудку близько до її периметру. Якщо це робити повільно, вдасться уникнути пошкодження коріння.

Ще один майже невидимий спосіб кріплення: взяти два натуральні дерев’яні кілочки, загострити їх і увігнати в кореневу груду, а третій перекинути між ними місточком і закріпити цвяхами або шурупами(малюнок 57г). Вертикальні кілочки треба загнати в землю під брилою на 50–60 сантиметрів.

Високі дерева з масивним стовбуром потребують додаткової надійної фіксації відповідними опорами з трьох сторін. Не вирішуйте проблему заміною фіксації глибшою посадкою дерева, тому що так ви його втратите. Зазвичай, фіксацію таких дерев роблять з допомогою дерев’яної конструкції (малюнок 59). Дерев’яну конструкцію прикріплюють до стовбура дерева через прокладки з мішковини та дерев’яних дощечок, як на малюнку. Таку конструкцію демонтують через 6–12 місяців.

Підсилення стовбура. Підв’язування також застосовують для надання опори стовбурові (малюнок 510). Такої конструкції часто потребують дерева,за якими неналежно доглядали в розсаднику. Було б краще взагалі не

висаджувати дерево з тонким і слабким стовбуром (розглянено в розділі 3).Тоді потреба в такому кріпленні не виникне. Кріпильні кілки треба прив’язувати до стовбура якнайнижче, при умові що стовбур тримається рівно. Це можна визначити, випрямивши стовбур рукою вгорі і поступово опускаючи її до моменту, коли стовбур знову почне хилитися. Прив’яжіть кілки на 20 сантиметрів вище цього місця. Також вкоротіть кілок, щоб зменшити ризик тертя.

Дуже важливо зняти кілки якомога швидше, тому що тканини стовбура на прикілкованих деревах розвиваються повільніше, ніж на природних.Не тримайте дерева на кілках довше ніж 6 місяців у теплому кліматі і довше ніж 12 – у помірному. Якщо дерево випрямилося, зразу зніміть кілки. Якщо впродовж року воно не випрямилося, значить воно ніколи не розвине достатньо сил, щоб підтримувати себе. Можна вздовж стовбура не обрізати тоненькі гілочки, які допоможуть йому товстішати і набирати сил. Ці гілочки можна буде обрізати після того, як дерево стане достатньо сильним,переважно після досягнення 5 сантиметрів у діаметрі. Допомагає вирівнюванню стовбура також прорідження крони.

Боротьба з бур’янами навколо дерева у період приживання має вирішальну роль. Бур’яни всмоктують воду з ґрунту, яка мала би надходити в коріння дерева. Розвиток може затриматися, якщо бур’яни будуть рости навколо кореневої брили і в ній. Мульча не дає сонцю доступу до ґрунту і сповільнює проростання бур’янів. Мульчування вкупі із застосуванням гербіциду або прополюванням стимулює розвиток дерева. Після зрошення мульчування є другим за важливістю чинником для успішного вкорінення дерева, і витрати на нього завжди оправдають себе. Якщо будуть бур’яни,ні додатковий полив, ні підживлення не допоможуть дереву.

Користь від мульчування в наступному: воно стимулює ріст коріння,запобігає ущільненню та ерозії ґрунту, допомагає захиститись від

токсичного (алелопатичного) впливу рослин і не дозволяє вимиватись поживним речовинам. В мульчі більше кисню, ніж у ґрунті, тому в ній і під нею краще росте коріння. Мульча не дає краплям з крони утрамбовувати ґрунт і забивати пори, а отже вода і повітря мають кращий доступ до ґрунту під нею. Також замульчоване місце буде менше трамбуватися пішоходами і транспортом. Мульча також сповільнює випаровування, що зазвичай є добрим, правда, може робити щільні ґрунти занадто вологими. Всі разом ці властивості мульчі покращують розвиток дерева у більшості випадків. Щоб мікроорганізми з мульчі не виснажили ґрунт на азот, посипте зверху добривом з розрахунку 0,5 кг азоту на 100 метрів квадратних. Без азоту розвиток дерева може трохи відставати у перший рік.

Як ми вже наголошували раніше, переконайтесь, що коренева грудка не прикидана землею, і після цього мульчуйте. Якщо коренева грудка нижча за рівень землі, пересадіть дерево, щоб вона стала врівень з нею. Вкладайте мульчу шаром 8–10 сантиметрів товщини. Круг навколо дерева має в діаметрі хоча б 25 сантиметрів на кожен сантиметр діаметру стовбура. Збільшуйте площу мульчі в міру росту дерева, поки воно не приживеться. Тримайте мульчу на відстані 15 сантиметрів від стовбура, щоб від неї не почала гнити кора. Також це полегшить перевірку кореневої брили на наявність у ній вологи. Мульчу найкраще підсипати, коли всі роботи з озеленення підходять до завершення. Тоді по ній мало будуть топтатися.

У ландшафтній індустрії використовують багато видів мульчі залежно від наявності. Найтиповішими є кора дерев, стружка, тирса з пилорам і столярних майстерень, щепа, глиця сосни і компостовані рослинні відходи. Буває, що використовують відходи харчової індустрії залежно від регіону. Наприклад, на Гаваях використовують лушпиння від макадамії, а в Алабамі– шкарлупу від арахісу. І те, й інше є ефективним у боротьбі з бур’янами. Деколи мульчують керамзитом, галькою та іншими неорганічними матеріалами.

Свіжонарізані тріски при розкладанні будуть поглинати багато азоту,тому разом з ними треба вносити добрива, щоб не виснажився ґрунт і дерево не вслабло. Ще така щепа створює підвищену засоленість ґрунту на кілька тижнів, а це може зашкодити корінню. Компост не несе цієї загрози. Свіжі тріски можуть підвищити рН, що може викликати хлороз у чутливих видів.

Якщо під мульчу натягнути поліетилен або поліпропілен, вона послужить довше. Ці синтетичні матеріали не дають проростати майже всім бур’янам, за винятком деяких багаторічних. Вони ефективніші у боротьбі з бур’янами, ніж органічна мульча, але їх самі по собі не використовують через поганий естетичний вигляд. Зверху їх присипають органічною мульчею.

Обмотування стовбура практично нічого не дає саджанцю, крім як трохи захищає під час перевезення. Не треба практикувати обмотування під час садіння. Якщо дерева прибули на ділянку з обмотаними стовбурами, їх треба від цього звільнити, щоб перевірити стан рослин. В цей момент треба зняти всі шнури і мотузки, тому що вони з часом можуть врости в стовбур і задушити дерево.

Найпоширеніший матеріал для обгортання папір – не виконує своєї функції з пом’якшення температурних переходів. Час від часу використовують пластик або мішковину. Частини обмоток можуть порватися і звисати, що може створити велику різницю температур у тканинах стовбура. Неприкрита частина перегріється на сонці, а замотана буде холодною, і від цього можуть піти тріщини. Замість обмотувати стовбури їх інколи білять вапном або покривають шаром білої латексної фарби, але це деколи теж спричиняє появу тріщин. Деякі розсадники маркують частину стовбура, що дивиться на північ, з тим щоб на новому місці це дерево було посаджене в такій самій орієнтації, і це допоможе йому уникнути сонячних опіків.

У деяких прохолодніших регіонах ландшафтники загортають на зиму стовбури молодих дерев з тонкою корою, таких як береза, ясен, клен і липа. Вважається, що це мало б захищати дерева від прямого сонячного проміння (це ще називають «сонячний перегрів», «сонячний опік»,«зимові тріщини»), а також від гризунів (малюнок 513). Невідомо, чи є оправданою така практика, як захист від зимового перегріву у сонячні дні. Скоріш за все, обмотування стовбура не зашкодить, якщо обмотка рівномірна, світлого кольору і буде знята разом зі всіма кріпленнями і шнурами перед наступним літом. Якщо її залишити довше ніж на один рік, можуть розплодитися стовбурові комахи і збудники хвороб.Наприклад, комахи з родини з латок появляються у більших кількостях на деревах, захищених пластиковими трубками, ніж на незахищених.Якщо захисні обгортки тугіше пристають до стовбура, зараження шкідниками більше, ніж коли вони зроблені вільніше. Під обгортками також можуть заводитися руді мурахи та павуки.

Інколи непоганим захистом від прямого сонячного проміння є невеликі тимчасові гілочки вздовж нижньої частини стовбура. Треба домовитись із розсадником, щоб їх залишили, а видалити їх можна буде після того, як дерево розвине власну крону, яка затінятиме стовбур.

Зазвичай розсадники зрізають тимчасові гілки за рік до реалізації своєї продукції суто з естетичною метою.

Специфічні умови ділянки продиктують потребу в обмотках для стовбура. На відкритому до сонця і вітру паркувальному майданчику вони можуть бути потрібними, а в затіненому дворі біля дому – ні. Якщо будете обмотувати дерево, виберіть матеріал світлого кольору, що піддається біо- або фотодеградації. Існують поліпропіленові матеріали, що розкладаються під впливом сонця впродовж 6–9 місяців. Матеріал виготовляється таким чином, що не потрібні шнури чи стрічки для його закріплення на стовбурі. Починайте обмотувати по спіралі від землі і до перших основних гілок. Перекривайте попередній шар наполовину наступним і зав’яжіть вузлом на першій гілці. Не використовуйте нейлонові шнури, тому що вони вростуть у стовбур, якщо їх забудуть зняти.

Захист від гризунів і оленів

Щоб не заохочувати гризунів, не мульчуйте ближче ніж 15 сантиметрів до стовбура. Гофровані захисні трубки з пластику захищають молоді невеликі деревця від гризунів, оленів і сонячних опіків. Вони також прискорюють ріст пагонів, але у деяких видів дерев стовбур розвивається гірше у цих трубках і не може триматися прямо. Ще в інших видів на ці трубки погано реагує коріння і розвивається повільніше, ніж без них. Стовбури дерев можна обгороджувати дротяними сіточками. Дехто бере шматок дренажної трубки довжиною 15–30 сантиметрів, розрізає і натягує внизу на стовбур. Старайтеся не поранити ні себе, ні стовбур під час цієї процедури. Працюйте в цупких рукавицях. Можна намотати на стовбур по спіралі пластикову стрічку(малюнок 514б). При цьому не треба залишати між обертами неприкриті ділянки, щоб не виникало різниці температур.

Захист від техніки

В ідеалі трімерів між деревами мало б не бути. Мульча навколо дерева є першим рівнем захисту від техніки (таблиця 54). На жаль, ідеальні ситуації трапляються рідко. Дерев’яні або металеві стовпці захистять дерева від випадкових пошкоджень газонним обладнанням. Їх вганяють у землю по периметру газону, але до дерев не прив’язують. Стовпці мали б спиняти всі види газонокосарок.

Багаторічні спостереження свідчать про те, що внесення добрив підкореневу грудку на момент посадки практично нічого не дає. Правильно вирощені у розсаднику саджанці мають у собі достатньо запасів, щоб впоратися з приживанням на новому місці. Правда, підживлення через кілька місяців після пересаджування може мати певний позитивний вплив. Однозначно, підживлення в посадкову ямку не впливає на статистику виживання дерев. Ресурси, виділені на підтримку нових насаджень, краще спрямувати на зрошення, мульчування і боротьбу з бур’янами, ніж на підживлення.

Якщо саджанці правильно вибрані в розсаднику, вони не потребують практично жодного обрізування на момент висаджування. Не обрізайте частину крони, щоб компенсувати втрату частини коренів. Таке обрізування не допомагає рослині перенести шок пересаджування.Вуглеводи, поживні речовини і гормони з листя мають надходити для розвитку кореневої системи. Чим більша крона, тим швидше буде розвиватися коріння. Якщо видається, що ви не можете достатньо поливати, щоб компенсувати випаровування вологи кроною, значить ви придбали саджанець, не відповідний до ваших можливостей поливу. Ще раз поверніться до малюнка 111, щоб визначити, яким може бути максимальний розмір саджанця. Якщо вам все ж хочеться обрізати саджанець, щоб компенсувати втрату коренів, робіть це вибірково на окремих гілках всередині крони, а не просто вкоротивши висоту або заокругливши крону по всій поверхні.

Рекомендують обрізати перед висаджуванням всохлі, зламані,пошкоджені, вражені шкідниками і хворобами гілки. Це правильно, але якщо дерево потребує такого типу обрізування, значить ви придбали поганий саджанець. Замініть його на кращий.

Хоч обрізування не сильно впливає на приживання дерева, структурні дефекти саджанця все ж треба виправити до висаджування, якщо обрізка не планується в наступні кілька років (малюнок 515). Основною метою обрізування молодих дерев, що колись мають стати середніми або великими є сформування на стовбурі сильного лідера і видалення скупчень пагонів конкурентів (малюнок 5-16). Скупчені пагони, або ті,що зашвидко ростуть, можуть зажовувати кору і утворювати слабкі місця на дереві. Коли видаляєте гілку, ріжте в місці потовщення (комірець), якщо воно є (малюнок 5-17 аг). Якщо потовщення не очевидне, постарайтеся добре його визначити (малюнок 5-18).

Більшість дерев, що мають схильність до розлогої крони (круглої або овальної форми) і у дорослому віці перевищують 12 метрів висоти,будуть потребувати обрізування у перші 25 років після пересаджування,щоб їхня крона стала міцною і надійною. Пильнуйте, щоб не формувалася неправильна крона, тому що з часом це буде дуже складно виправити (малюнок 519 аг). Найпрактичнішим способом формування доброї крони є видалення частин бічних гілок, як зображено на малюнку 5-20 а. Після такого обрізування бічна гілка росте повільніше, а головний стовбур на її фоні стає домінантнішим. Без обрізування дерево часто буде мати структурні дефекти і може потрощитися (малюнок 2-4).

Якщо саджанець мав міцний стовбур і правильну структуру гілок (а це часто не так), потреби в обрізанні дерева не буде кілька років після висаджування. Обрізуйте дерево кожні 3–5 років, поки не сформується міцний каркас гілок (малюнок 5-21). Якщо ландшафтне управління або менеджер прибудинкової території не мають змоги підтримувати обрізування у перші 25 років, дерево краще не садити. Якщо не плануєте обрізування, садіть хоча б дерева конічної форми, такі як ялини, ялиці,сосни, платани тощо, яким для формування доброї форми потрібно менше обрізування. Список таких дерев у додатку.

Якщо саджанці недостатньої якості, витрати на обрізування і формування крони у перші кілька років мають бути закладені у бюджет висаджування. Тоді ви, може, побачите, що низька ціна неякісних саджанців вкупі з витратами на подальше обрізування обійдуться дорожче, ніж одразу закупити дорогий якісний садивний матеріал.

Висаджування на правильну глибину, створення умов для швидкого розвитку коріння, боротьба з бур’янами, достатнє зволоження і аерація та мульчування є критичними для успішного приживання дерева. Багато засобів, що пропонуються для прискорення укорінення, не мають доведеної ефективності. Уникайте неправильних кроків, що не сприяють розвиткові дерева (таблиця 5-7).