Павловнія, Адамове дерево, Paulownia tomentosa

Використання в дизайні

Дерево можна висаджувати поодинці або групами для утворення великих затінених місць. Завдяки видовищному цвітінню павловнія стане центром композиції у квітневому саду. Однак опале листя і плоди можуть створювати незручності.

Німецькі природознавці Філіп Зібольд та Йозеф Цуккаріні назвали рослину павловнією на честь дочки російського імператора Павла I — красуні Анни Павлівни (1795–1865). Це дерево є рекордсменом росту для широколистяних рослин нашого клімату. Річний приріст може складати 4 м або навіть більше. Квітуча павловнія є прикрасою будь-якої вулиці чи саду. Деревина дуже легка (вважається однією з найлегших листяних порід) та м‘яка, добре обробляється. Висушується швидко й легко. В Японії та Китаї з неї виготовляють меблі, музичні інструменти, предмети щоденного вжитку. З насіння одержуть олії, які використовують для виготовлення знаменитих японських лаків.

Походження

Китай.

Форма

Листопадне дерево з широкою, розлогою кроною, незвично товстими, трохи жорсткими, пагонами та надзвичайно великим, світло-зеленим листям.

Розмір

Заввишки 12–30 м та завширшки 8–18 м. Річний приріст у висоту складає 40–45 см, у ширину — 20 см. Перші 10 років росте швидше, з віком швидкість росту сповільнюється, приріст зменшується до 20–30 см.

Тривалість життя

До 100 років.

Кора та стовбур

Стовбур товстий, діаметром до 80 см, правильний, циліндричний, низько розгалужений. Кора тонка, сіра, з повздовжніми борозенками. Молоді пагони товсті, світло-коричневі, пустотілі і спочатку опушені.

Листя

Листя велике, завширшки до 25 см, завдовжки до 30 (у екземплярів з більш інтенсивним ростом навіть до 70 см). Розпускається пізно, опадає в листопаді. Колір восени не змінюється, листя опадає зеленим, потім стає коричневим.

Цвітіння

Квіти великі, до 6 см в діаметрі, фіолетово-блакитні, всередині — з жовтою смугою, нагадують наперсток. Збрані у волоті до 30 см завдовжки. Бутони закладаються наприкінці літа, перезимовують і розпускаються наступної весни у квітні–травні, ще до розпускання листя. Квіти пахучі, комахозапильні.

Плоди

Сіро-коричневі, гостро-яйцеподібної форми, здерев‘янілі коробочки величиною з волоський горіх. Дозрівають у вересні-жовтні, зберігаються на дереві протягом усієї зими. Плодоносить рослина з 5–6 років.

Корені

М‘ясисті, основні корені — глибокі, ніжні та вразливі.

Освітлення

Світлолюбна рослина. Надає перевагу відкритим, добре освітленим ділянкам.

Ґрунт

До ґрунтів невибаглива, росте на будь-яких, навіть на сухих субстратах, із вмістом вапна до 2 %. Проте найкраще розвивається на глибокому, помірно зволоженому, дренованому, досить родючому глинистому ґрунті. Не любить посухи та перезволоження.

Морозостійкість

Витримує низькі температури. Протягом перших років життя — до -26 ºС, доросла рослина — до -30 ºС.

Обрізування та пересаджування

За виникнення необхідності дерево можна щовесни зрізати під пень.

Особливості

Погано витримує сильні вітри. Кора чутлива до механічних пошкоджень. У молодих рослин однорічні пагони частково обмерзають, та з віком рослина стає стійкою до морозів.