ДЕРЕВО І МІСЦЕ: ЯК ВИБРАТИ ПРАВИЛЬНО

Правильний вибір дерева і відповідного місця для нього може заощадити час, гроші і вберегти від розчарувань у майбутньому. Як і в багатьох великих капіталовкладеннях, надзвичайно важливо спершу добре вивчити питання, щоб інвестувати з розумом. І вибір дерева для певної ділянки – не виняток. Одним із методів, як вибрати дерево для певного місця, є об’їзд місцевості, щоб побачити, які види добре ростуть на ландшафтах зі схожими характеристиками. Проблема такого підходу в тому, що більшість людей цього не роблять, а якщо вони підійдуть до справи надто скрупульозно, то результатом буде урбаністичний ландшафт з дуже малим видовим різноманіттям. Іншою проблемою цього підходу є те, що стан ґрунту на вашій посадковій ділянці може відрізнятися від візуально схожих ділянок на місцевості поблизу. Багато професіоналів, які підбирають дерева для міських і приміських панорам, відвідують дендрологічні парки або ботанічні сади. І це добре, бо це потенційно вносить нові види у наші урбаністичні краєвиди. Інші спираються на книги і комп’ютерні програми при виборі дерев. І це має сенс, однак певну посадкову ділянку спершу треба оцінити, щоб визначити, які видові і фізичні характеристики повинні мати дерева на цій місцевості. Дерева ростуть, якщо вони підібрані відповідно до вимог рослини і стану ділянки для озеленення. Аби підтримувати бажаний вигляд чи форму, що задовольняє вимоги дизайну, потрібно обирати рослини відповідного виду і сорту. Щоб повною мірою оцінити ділянку для висадки,треба самому піти на місце і попорпатися в землі. Іншого варіанта немає. Дерева, які можуть рости на конкретній ділянці з тими чи іншими характеристиками, перелічені у різних довідниках, включно з цією книгою.

Якщо врахувати зовнішні характеристики, як от форма, колір, текстура і тому подібне, то вибір звужується до визначеної кількості дерев, які можна обрати для висадки. Нічого складного, правда? Погляньмо. Є п’ять компонентів вибору дерева для висаджування. Почніть з оцінки властивостей вибраної для озеленення ділянки, можливої її видозміни і придатності до вирощування на ній дерева. Тоді визначтеся з бажаними характеристиками дерева і оберіть відповідне дерево для цього місця. Багато людей це опускають. Додаток 1 містить форму для оцінки місцевості, що допоможе вам здійснити цей процес. Як мінімум, завжди оцінюйте надземні і підземні параметри, про які йдеться далі у книжці. Перегляньте інші розділи, які стосуються посадкової ділянки.

Адаптація дерев у різних регіонах країни визначається зонами морозостійкості (див. додаток І). Це не ідеальний метод, аби визначити,чи буде дерево рости на певній ділянці, але він найкращий з наявних на сьогодні. Дивіться карту зон морозостійкості України, яка вказує середні значення мінімальних зимових температур для регіонів. Карта кліматичних зон – досить надійний путівник у цьому відношенні.

Ця книга містить діапазони морозостійкості для кожного дерева. Найменший показник у цьому діапазоні позначає найбільш холодну зону морозостійкості, яку витримує дерево. Якщо дерево висаджене у холоднішій зоні, є висока ймовірність, що воно зазнає руйнівного впливу або загине від низької температури. Південна, або найтепліша, зона,позначена найбільшим числом у цьому діапазоні, є менш достовірним показником, оскільки не проводилось повноцінного дослідження щодо цієї властивості рослин. Іншими словами, для деяких дерев можуть бути сприятливими умови у вищій (теплішій) зоні, ніж вказано в діапазоні. Високі денні і нічні температури сукупно з високою відносною вологістю повітря можуть знижувати південну межу діапазону для деяких дерев. Обираючи дерево для для озеленення ділянки, найперше зверніть увагу на відповідність цієї ділянки на карті морозостійкості, що вказує, до якої зони морозостійкості вона належить. Дерева з діапазоном морозостійкості, що включає цей показник, найкраще підходять для цієї ділянки. Ви можете для експерименту висадити одне чи два дерева,діапазон морозостійкості яких виходить за межі рекомендованого на цій ділянці, але надто цим не захоплюйтесь. Проводити такі експерименти – прерогатива ботанічних садів і дендропарків. Деякі університети також роблять такі досліди. Відвідайте найближчу таку установу, щоб дізнатися,наскільки холодостійкою є рослина, яка вас цікавить.

Освітлення. Порахуйте, впродовж скількох годин ділянка освітлюється прямими сонячними променями влітку (малюнок 11). Не забудьте врахувати сезонні зміни руху сонця, коли проводите оцінку в іншу пору року. Дерева, які люблять повне сонце, потребують не менше 6 годин прямих сонячних променів на день, але освітлення впродовж цілого дня забезпечує їм найкращий ріст і форму. Дерева, які добре почуваються в межах діапазону повного сонця і напів сонця/напівтіні, зможуть рости на ділянці, яка отримує від 3 до 6 годин прямих сонячних променів. Дерева,що люблять тінь, добре ростимуть на тінистих ділянках, які не освітлюються прямими сонячними променями довше ніж 3 години на день. Більшість великих дерев найкраще ростуть при повному сонці. Натомість малі дерева ростуть краще на тих ділянках, які частину дня перебувають у тіні. Деякі ділянки в густозаселених містах розташовані близько до будинків, які мають відбиваючі поверхні, як от скло. Сонячне світло, відбите від скла чи від білої стіни, збільшує теплове навантаження на дерево, висаджене біля будинку. Навіть якщо ділянка не отримує повного сонця через тінь від

будинків, дерево повинно витримувати високі температурні навантаження у період сонця. Таким чином, для таких ділянок найбільше підходять посухостійкі дерева, що ростуть на повному сонці і в напівтіні. Крім того,якщо ділянка велика і корені мають куди розростися, це допомагає дереву вистояти на відбитих сонячних променях, коли є більше ґрунту, з якого можна брати вологу. Листя дерев, які ростуть під відбитим промінням сонця і на невеликій ділянці ґрунту, влітку часто жовтіють по краях (т. зв. крайовий опік листя), якщо не забезпечити їм достатню кількість води.

Схил. Тонкокорі дерева, як от вишня, слива, клен, горобина та ін., погано приживаються на схилах з нахилом на південь і захід, особливо якщо схил крутий. Кора часто лущиться під дією прямого сонця, засухи та перепадів плюсових та мінусових температур протягом дня в кінці зими.Щоб запобігти цим ураженням, стовбури інколи покривають білою латексною фарбою, яка відбиває сонячні промені. Також застосовують бинти для обмотки стовбура, полімерні труби та інші захисні механізми,щоб мінімізувати ушкодження. На південних і західних схилах посилюється транспірація і випаровування з землі, через що важко підтримувати оптимальну вологість ґрунту. Тож плануйте більш активне зрошення південних і західних схилів, щоб запобігти засусі. Схили з нахилом на північ більш захищені від потрапляння прямих сонячних променів, тож ґрунт на них довше зберігає вологу.

Вітер. Вітер прискорює висихання, втрату деревом вологи. Це може не бути проблемою для посухостійких дерев, якщо їх коріння має можливість вільно розростатися у ґрунті на ділянці, де немає урбаністичних чинників, як от ущільнений ґрунт, будинки, дороги і бордюри. Однак дерева, висаджені на невеликих ділянках ґрунту, особливо схильні до всихання влітку внаслідок вітру, тому що їхня коренева система надто обмежена. Добрим прикладом тут є дерева, які ростуть у посадкових нішах вздовж тротуарів на міських вулицях з високими будинками. Якщо ділянка спроєктована неправильно, то корені часто скупчуються у маленькій зоні такої ніші, оскільки не здатні прорости під мощенням через спресований або заболочений ґрунт. На малій ділянці зі скупченим корінням земля швидко пересихає. Такі дерева часто нестійкі і можуть впасти від вітру. Грамотний полив може виправити ситуацію, але в умовах міста для дерев його важко забезпечити, якщо система поливу не була попередньо встановлена і не підтримувалась належним чином.

Щоб запобігти пересиханню насаджень на вітряних ділянках, слід правильно облаштовувати дизайн цих ділянок (див. розділ 2) і грамотно підбирати відповідні до конкретних умов види рослин. Посухостійкі рослини (див. примітки в додатках 7, 8, 9) переважно краще ростуть навітряних ділянках, якщо ґрунт добре дренований. Види, які добре ростуть як на вологому, так і на засушливому ґрунті, найбільше підходять для погано дренованих, вітряних ділянок (див. додаток 2). Неправильно вибрані посухостійкі дерева у вологому ґрунті часто всихають, тому що коріння не отримує достатньо кисню. Недорозвинена коренева система не може ввібрати достатньо вологи, щоб встигати заміщати випаровування з поверхні рослини в атмосферу.

Сіль. Сіль, що розноситься повітрям, може вражати дерева через гілля і листя або через корені, осідаючи на землю і проникаючи у ґрунт. Дерева,висаджені на відстані до 200 метрів від лінії узбережжя моря, повинні бути стійкі до соляного аерозолю. Дерева ж вздовж узбережжя, які зазнають прямої дії аерозольного сольового спрею, мають бути дуже солестійкими. Солестійкі дерева часто спотворюються під дією пилюки солі з повітря,але все ж виживають і ростуть. Листя чутливих до сольового впливу дерев обпалюється, тож такі дерева ростуть погано на «солоному» повітрі.Дерева на відстані до кількох десятків метрів від великих доріг, що регулярно посипаються сіллю, аби запобігти намерзанню льоду, також повинні бути толерантними до сольового аерозолю. Ті ж, що висаджені на прилеглих до посипаних сіллю доріг чи парковок, мають бути солестійкими, оскільки солона вода так чи інакше потрапляє у зону кореневища. Додаток 3 подає список солестійких дерев.

Підвісні кабелі.Часто дерева висаджують надто близько до ліній електропередачі. Комунальні служби мусять зрізати гілки, що сягають цих ліній, аби забезпечити безперебійну роботу енергосистеми. На жаль, це коштує комунальним підприємствам (і, зрештою, споживачам) відчутних сум. Ці витрати можна зменшити, якщо висаджувати біля електромереж дерева правильного розміру (таблиця 11, малюнок 12). Та найкраще

висаджувати дерева якомога далі від ліній електропередачі – це дасть ширший вибір дерев для посадки.  У деяких регіонах, де немає намерзання льоду і снігових заметів, практикують висадку дерев, що вивищуються над високовольтними лініями. Обов’язково повідомте комунальну службу, перед тим як висадити високорослі дереві біля лінії електропередачі. Вони повинні будуть організувати формування крони таких дерев спеціальним методом.

Вуличне освітлення.Висаджувати дерева біля вуличних ліхтарів чи прожекторів дуже неефективно, бо вони потребуватимуть регулярного формування крони, щоб запобігти затіненню. Якщо нема змоги робити це постійно, висаджуйте високорослі дерева на відстані не менше 10 метрів від джерела світла. Є також варіант перенести ліхтар в інше місце,щоб дерево могло вільно рости без обрізки. Часто це найкраще вирішення проблеми. Керуйтеся рішеннями, які краще підходять саме для вашої ділянки.

Розгляньмо окремі варіанти з різними висотами освітлювачів (ліхтарів).
Освітлювачі висотою менше 6 метрів. Формуйте ріст високорослого дерева біля ліхтаря так, щоб воно переросло ліхтар і світло опинилося під навісом крони (таблиця 1-1). Щоб досягнути такої цілі, люди, які доглядають за висадженим деревом, повинні проводити відповідну ранню обрізку,необхідну для високого формування крони. Якщо ж обрізка проводиться неправильно з метою не допустити росту дерева вище за ліхтар, це потягне за собою додаткові витрати на повторні обрізки, і, як поганий наслідок, не буде тіні на ділянці. Середньорослі дерева найменше підходять для висадки біля низьких ліхтарів, тому що вони блокують світло, а їхні гілки не можуть піднятися достатньо високо, щоб вивищуватися над ліхтарем. Низькорослі дерева (3–5 метрів заввишки) можуть підійти, якщо їх крона не досягатиме до лампи ліхтаря. Дерева з вузькою кроною теж можна тут висадити за умови, що вони не будуть закривати світло.
Освітлювачі висотою від 6 до 12 метрів . Біля таких освітлювачів не рекомендують висаджувати великі і середнього розміру дерева, бо їхнє гілля затулятиме світло. Тож такі дерева вимагатимуть регулярної обрізки. Найкраще біля таких освітлювачів висаджувати малі дерева.
Освітлювачі висотою від 12 метрів. Малі і середнього розміру дерева найкраще підходять для висаджування біля високих ліхтарів. Їхня крона не вросте у ліхтар і не закриє світло. Високорослі дерева можна висадити, якщо місце для коренів обмежене або є інші умови, через які доросле дерево не зможе вирости на свою повну висоту.

Вибирайте дерева, які мають досить вузьку крону, щоб вони пізніше не закривали світло. Використовуйте вказівки у таблиці 1. Якщо ви все ж садите дерево, яке доросте до ліхтаря, виберіть дерево з відкритою кроною, щоб світло могло пробитися крізь неї. Дерева з густими кронами, як-от дика китайська груша або дуб, часто нещадно обрізають, щоб забезпечити
належне освітлення і безпеку.
Будинки. Дерева найбільш стійкі, якщо їхня коренева система розвинена рівнобічно і рівномірно розподілена довкола дерева. Якщо
коріння впирається у стіну будинку, воно росте однобоко. У добре дренованому ґрунті деякі корені можуть рости вниз. Якщо дерево росте близько до будинку, його коренева система може бути однобічною й незбалансованою. Через це високорослі дерева, висаджені у межах 3 метрів від одно- чи двоповерхового будинку, можуть бути небезпечними і повалитися, особливо якщо вітер дме з боку будинку. Дерева, які ростуть в ущільненому і погано дренованому ґрунті, найбільш нестійкі, тому що глибоких коренів, які утримують його у вертикальній позиції, у них мало або взагалі немає.
Дерево з вільною або вузькою кроною найкраще підійде для висадки на відстані до 3 метрів від будинку (додаток 10). Якщо хочете, засадіть такими деревами деяку площу, щоб утворилася тіниста ділянка(малюнок 1-3). Низькі чи середньої висоти дерева також годяться для висадки на такій віддалі від будинку.

Вказівники і вивіски. Щоб вони були на виду, висаджуйте малі дерева біля високо встановлених знаків і вивісок, а великі – біля низько встановлених. Високорослі дерева, щойно висаджені, можуть у перші роки закривати вказівники, але їхні нижні гілки з часом проріджують і врешті-решт видаляють, аби можна було бачити знак. Висока крона дерева над вказівником робить його більш помітним.

Дерева можуть закривати фасади будинків, цікаві архітектурні деталі і вказівники у місті. Є кілька способів вирішити цю проблему. Можна придбати саджанці великого розміру, у яких більшість гілок вивищуються над рівнем вуличних знаків. Можна висадити дерева з рідкою кроною. Дерева з піднятою і з колоноподібною (вертикальною) формою крони не будуть розростатися і закривати будинки і знаки. Дерева можна час від часу проріджувати, щоб крізь них було видно. Або можна перевісити знак на будинку нижче, щоб його можна було бачити з-під дерева. На Гілтон-Гед-Айленд (Південна Кароліна) було прийнято постанову, яка зобов’язує розміщувати вказівники на низькому рівні. Це головна причина, чому
дерева тут так буйно ростуть.
Інші дерева. Молоді дерева з розлогою кроною, як-от дуб чи клен, що потребують повного або часткового сонця, якщо вони висаджені безпосередньо під або поблизу крони іншого великого дерева, часто вигинаються в напрямку до сонця або розвивають однобічну крону. У деяких випадках такого ефекту домагаються спеціально. Якщо ж ні, то у
кроні великого дерева краще садити тіньолюбні дерева, тут вони зможуть повноцінно розвинутись. Хімічні речовини у листі, стовбурі, корінні і плодах деяких дерев сповільнюють або перешкоджають росту інших рослин. Це явище має назву алелопатія. Наприклад, волоський горіх виділяє речовину під назвою юглон, яка пригнічує ріст дерев, кущів і трав’янистих рослин, тож іншим деревам буде важко прийнятися поблизу нього. Платан, евкаліпт і каркас перешкоджають росту трави і трав’янистих рослин. Сумах запобігає росту
псевдотсуги Мензиса. Мульча з кори секвої може сповільнити ріст коріння деяких дерев. Окремі злакові трави також здатні пригнічувати ріст дерев. Це явище до кінця не вивчене і потребує досліджень.
Вандалізм. Люди інколи спеціально нищать або калічать дерева після висадки. Дерева можуть зазнати й випадкових пошкоджень, якщо вони висаджені вздовж тротуарних доріжок, де ходять багато людей. Не слід висаджувати в таких місцях дерева з тонкою корою, наприклад,
червоний клен. Сюди варто брати дерева з діаметром стовбура не менше 4–5 см – тоді є більша ймовірність, що вони приживуться на території, де можливий вандалізм. Деякі спеціалісти з ландшафтного дизайну обирають для таких ділянок дерева з діаметром стовбура щонайменше 10 см.

Нормативні акти. Законодавчі акти державного чи місцевого рівня можуть визначати, на якій відстані від дороги, роздоріжжя, світлофорів чи об’єктів приватної власності можна висаджувати дерева. Ці закони зазвичай регулюють висаджування дерев на обочинах доріг та в інших громадських місцях. Міністерства транспорту можуть забороняти
висаджування дерев певної висоти вздовж доріг зі жвавим рухом транспорту, обмеженням швидкості руху та особливою конфігурацією. Правила різняться і змінюються, тому ознайомтеся з ними, перш ніж висадити дерева біля дороги державного значення.
У деяких регіонах закон забороняє висаджувати певні види дерев, зокрема через інвазійну природу окремих, не властивих цій території видів. На жаль, деякі громади складають або вже склали обмежений список дерев, дозволених для посадки. Це нерозумний підхід, бо він звужує вибір і не сприяє дослідженням.

Проведення оцінки. Важливими характеристиками ґрунту, які визначають вибір дерева для посадки, є його кислотність, дренаж, глибина, солоність, відстань до ґрунтових вод і обмеження кореневого простору. Багато висаджених рослин не приживаються, тому що ці фактори неправильно оцінені або й зовсім не враховані. Кожен фактор описаний у деталях у цьому розділі.
Якщо нову ділянку тільки починають облаштовувати, найкраще подумати про висадку дерев і ландшафтних насаджень, перед тим як там почнеться будівництво. Такий підхід дозволить виявити ґрунт доброї якості, вибрати і перенести його. Стежте, щоб він не змішався з неродючим ґрунтом чи будівельним сміттям, – це знизить його якість. Ґрунт доброї якості дуже цінний, не варто його марнувати. Його можна буде розсипати на ділянці, коли справа дійде до висадки дерев. Планування ландшафтної ділянки до початку будівництва також дає змогу домовитися з виконавцем будівельних робіт для запобігання пресуванню ґрунту у місцях, де передбачена висадка дерев. На цих зонах треба уникати розміщення важкого обладнання чи габаритного транспорту. За недотримання цієї домовленості виконавця робіт можна навіть притягти до відповідальності. Надзвичайно важливо зберегти ґрунт у місцях, де запланована висадка дерев, неущільненим, тому що дереву буде важко рости у такому ґрунті.
На жаль, часто доводиться ламати голову над вибором дерев після того, як на ділянці були проведені роботи і споруджені будівлі, вимощені доріжки й облаштовані інші конструкції. Навіть якщо ви здійснили планування ландшафтної ділянки до початку будівництва, слід провести детальну оцінку місця після того, як будівництво завершене, тому що ґрунт
міг змінитися в гірший бік. Наприклад, будівельне обладнання часто спресовує глинистий ґрунт, перетворюючи досить добре дреновану землю, у якій могло б рости дерево, на погано дреноване багнисько.

У багатьох випадках це не беруть до уваги, формуючи ландшафт. Певний вид чи сорт може бути висаджений без врахування стану ґрунту з надією, що він буде рости, як на картинці в каталозі чи книзі. Все виглядає добре на папері і відразу після висадки. Всі дерева одного розміру і форми, бо були вирощені у спеціальних розсадниках з дотриманням відповідних умов. Але за деякий час після висадки на ділянці стає помітно, що дерева ростуть по-різному, а деякі взагалі всохли в окремих місцях через високу кислотність ґрунту, його ущільненість чи поганий дренаж. У цьому разі недостатня оцінка ділянки не дозволить отримати бажану однакову форму крони всіх висаджених дерев. Щоб цього досягти, потрібно подбати, аби
ґрунт, де висаджені дерева, був однаковий. Самого лише підбору дерев одного виду недостатньо.
Детальніша оцінка і ретельніші дослідження потрібні на території урбанізованій чи вже облаштованій порівняно з незайманою ділянкою. На ділянці, що зазнала втручання, неродючі нижні шари ґрунту часто опиняються зверху. Родюча земля може бути перемішана зі щебнем та будівельним сміттям, що робить її не зовсім придатною для висадки дерев. Потрібно проводити окремі дослідження ґрунту у всіх місцях, де є підозра, що ґрунт на них інший.
У земельному чи екологічному відділі місцевої адміністрації можете знайти характеристики ґрунту на вашій ділянці. Ці дані можуть характеризувати дренованість ґрунту, похилість, види ґрунтів і в деяких випадках – дерева, які природно ростуть у певному виді ґрунту. Це найбільш актуально для житлової забудови поблизу лісу чи поля, чи в інших неторкнутих місцях. Більш скрупульозна оцінка ґрунту потрібна для міських і приміських зон, де земля перемішувалася важкою технікою. Наприклад, ґрунт у кожній посадковій ніші для дерев вздовж тротуару треба досліджувати окремо, тому що він часто дуже різниться. Ви можете взяти проби ґрунту у трьох нішах і виявити, що він добре дренований. Але інші 15 чи 20 ніш уздовж цього ж тротуару, які ви не досліджували, можуть мати поганий дренаж. Якщо ви будете обирати дерева для всієї ділянки на основі результатів на тих трьох посадкових нішах, то, очевидно, зупинитесь на деревах, що вимагають доброго дренажу для росту. Тоді є ймовірність, що посадка не вдасться, бо більшість дерев постраждають від підтоплення.
Викопати яму для вивчення властивостей ґрунту можна екскаватором або ґрунтовим буром. Краще скористатись екскаватором, так можна взяти більшу порцію ґрунту для дослідження. Немає конкретних вказівок, скільки проб ґрунту робити, тому що кожна ділянка унікальна. Слід виходити з конкретної ситуації. Наприклад, глинистий ґрунт на житловій
ділянці часто стає спресованим в результаті будівництва, в той час як піщаний – ні. Таким чином, для глинистих ґрунтів потрібне більш детальне вивчення їх властивостей. Професійна оцінка місцевого ґрунтознавця, експерта з садівництва чи фахівця з озеленення міст може дати повну картину щодо властивостей ґрунту, тож ви зможете визначити ті дерева,
які добре ростимуть на вашій ділянці.

Кислотність ґрунту. pH ґрунту визначає, які поживні речовини доступні для рослин, та впливає на активність мікроорганізмів, що населяють ґрунт. Такі дерева, як дуб болотяний, амброве дерево (ліквідамбар), червоний клен та багато хвойних, на лужному ґрунті страждають від хлорозу і погано ростуть. Однак є й любителі лужних
ґрунтів, наприклад, ялівець або лабурнум (золотий дощ). Обирайте дерево, пристосоване до лужного ґрунту, якщо його pH більше 7 (додаток 4). Не гадайте, який у ґрунті рівень pH. Зробіть лабораторний аналіз! Це просто, швидко і недорого. Зверніться у дві різні лабораторії, якщо ж їхні результати не збігаються, підіть у третю. Аналіз ґрунту на pH слід робити у кількох місцях на ділянці, де ґрунт помітно відрізняється за кольором або текстурою. Через неоднаковий pH у різних місцях іноді неможливо висадити один вид чи сорт дерева на всій ділянці. Щоб зібрати зразки ґрунту для аналізу з відкритих ділянок, як-от газон, де ґрунт може бути досить однорідним, викопайте садовою лопатою близько 10 невеликих ямок на відстані 1,5–3 метри одна від одної. Зріжте шар ґрунту у кожній ямці від поверхні вниз на глибину до 30 см. Для цього ви можете взяти ґрунтовий керн для забору зразків. Перемішайте ґрунт у чистому пластиковому пакеті або в посудині і надберіть частину (близько пів літра) для аналізу в лабораторії. У висновку з лабораторії буде зазначено
також заходи, яких потрібно вжити для коригування рівня pH у разі потреби.
Якщо ґрунт на ділянці неоднорідний від природи або внаслідок глибокого втручання людини, потрібно брати кілька зразків для аналізу. Так, ділянки у місті можуть настільки різнитися, що для кожного «острівця» потрібно робити окремий аналіз, щоб вибрати правильне дерево
для посадки. Одного виду дерева можуть не підійти для всієї ділянки через варіативність ґрунту. Щоб висадити дерева одного виду на всій ділянці з різним pH ґрунту, вибирайте такий вид, що однаково добре витримує найвищий і найнижчий рівень pH на ділянці.
Більшість дерев ростуть на ґрунтах з рівнем pH від 4,8 до 7,2. Якщо pH ґрунту нижчий за 4,8, переконайтеся у правильності вибору дерева. Дерева, висаджені у ґрунті з pH від 7,2 до 7,8, повинні витримувати слабколужне середовище. Якщо ж pH ґрунту вище за 7,8, сюди підійдуть тільки ті дерева, які люблять лужне середовище (додаток 4). Мало які дерева здатні рости на ґрунтах з pH більше 9,0.
Коли ви берете проби ґрунту, звертайте увагу на його колір і текстуру. Позначте на схемі вашого ландшафту, які зони мають пухкий ґрунт, а які – твердий глинистий чи інші. Якщо ви самі не можете це зробити, зверніться до того, хто може, тому що це дає важливу інформацію для догляду за створеним ландшафтом. Наприклад, дерева, висаджені у пухкому, добре дренованому ґрунті, вимагають частішого поливу, поки остаточно не приймуться. А ті, що висаджені на погано дренованому, глинистому ґрунті, потребують менше води і навіть можуть «потонути» ще до того, як приживуться.

Механічний склад ґрунту. Механічний склад ґрунту не є обмежуючим фактором для росту дерев, він радше вказує на ті властивості ґрунту, що впливають на їх ріст. Наприклад, глинистий ґрунт часто погано дренується, тим більше, якщо рельєф рівнинний, а земля зазнала значного втручання. Висаджуючи дерева у глинистий ґрунт, зверніть особливу увагу на його дренаж.

Піщаний ґрунт дренується краще, ніж глинистий. Якщо не буде можливості поливати дерева на піщаному ґрунті у спекотну погоду, виберіть для цієї ділянки посухостійкі дерева, особливо якщо коріння буде обмежене маленькою ділянкою, як-от «острівець» на парковці. Піщаний ґрунт також швидше вимивається порівняно з глинистим, тому калій, азот та інші життєво важливі для дерева елементи опиняються в землі нижче, ніж сягає корінь. Спершу може здатися, що це не має стосунку до вибору дерев для посадки, але потім з’явиться потреба додатково підживлювати висаджені дерева. Якщо не буде можливості регулярно вносити відповідні добрива, краще вибрати для висадки ті дерева, які добре ростуть на піщаному ґрунті і більше пристосовані до нестачі поживних речовин.
Ділянки з ущільненим ґрунтом, поганим дренажем і браком кисню. Ущільнені і погано дреновані ґрунти містять мало кисню, який потрібен кореням, щоб жити і рости. Багато дерев всихають або ростуть погано і хворіють чи уражуються комахами через те, що ґрунт, де вони висаджені, надто вологий у певні пори року. Тільки ті види і сорти, які люблять вологу,
можуть прижитися у цих складних ґрунтах (додаток 5). Щоб перевірити щільність і дренаж, зробіть кілька ямок глибиною не менше 45 см (бажано від 60 до 75 см) на кожній частині ділянки(малюнок 1-5). Якщо ґрунт важко копати лопатою, то, можливо, він

ущільнений. Інша ознака ущільненого ґрунту – вода, що не сходить день-два після дощу. Якщо неможливо викопати посадкову яму без кирки, то,ймовірно, ґрунт дуже ущільнений. А якщо лопата досить легко заходить у ґрунт, то він, найімовірніше, не спресований.
Якщо ґрунт у посадковій ямі дуже ущільнений і твердий аж до дна, тоді стійкі до надмірної вологи дерева тут – оптимальний варіант. Рідко буває, що ґрунт ущільнений тільки на поверхні, а глибше – пухкий. Якщо є можливість, розпуште верхній спресований шар у межах 5 метрів і більше довкола дерева перед висадкою, таким чином дренаж і ріст дерева покращаться. У такій ситуації не обов’язково обрати для висадки вологолюбне дерево.
Ще один простий і практичний спосіб з’ясувати, чи ґрунт має поганий дренаж, – понюхати його. Ґрунт з кислуватим запахом може мати сірий колір – це означає, що він містить мало кисню. В окремих випадках запах може бути достатньо сильним, щоб визначити це, стоячи біля викопаної ямки. Однак частіше потрібно піднести до носа грудку землі, аби відчути
запах. Якщо конкретно у цей момент ґрунт і не має кислуватого запаху, він все одно може бути анаеробним (без кисню) у певні пори року. Це може негативно впливати на ріст дерев, якщо ці дерева не стійкі до надмірної вологи. Щоб здійснити повну оцінку, зробіть тестування ґрунту кілька разів упродовж року у різний час (особливо в період дощів і холодів) перед тим, як посадити дерево. Багато ґрунтів, які мають поганий дренаж, найбільш вологі, коли дерева перебувають у стані спокою і на них немає листя, що витягує з землі воду. Також є шанс отримати інформацію про дренаж ґрунту, звернувшись до офісу земельного чи екологічного відділів місцевої адміністрації, хто мав би добре знати власне цю ділянку.
Це дозволить вам отримати повну картину про дренаж ґрунту на вашій ділянці.
Визначити, який у ґрунту дренаж і вміст кисню, допоможе й наявність спресованого шару біля поверхні та штучні відкладення ґрунту. Вміст кисню і швидкість дифузії у ґрунті можна також виміряти спеціальними приладами. Оскільки вони стають простішими у застосуванні і фахівці набувають все більше досвіду роботи з ними, їх починають використовувати все частіше. Якщо на неокультуреній ділянці ростуть здебільшого вологолюбні дерева, як-от болотяний кипарис, це також може свідчити, що ґрунт погано дренований.
Дерева з агресивною кореневою системою (додаток 11) не варто висаджувати в ущільнений або погано дренований ґрунт, тому що їх коріння часто випинає на поверхні. Це може ускладнити підстригання газону, пошкодити прокладені доріжки та інші елементи ландшафтного дизайну.

Інші забруднювачі ґрунту. Якщо у вас є підозра, що на вашій посадковій ділянці є елементи забруднення, як-от відходи нафти, важкі метали чи інші шкідливі речовини, зверніться до фахівця для дослідження ґрунту. Забруднювачі можуть не тільки негативно впливати на ріст рослин, але й бути потенційно небезпечними для людини. Якщо у посадковій зоні ґрунт змішаний із залишками будівельних матеріалів, як-от цегла, цемент чи інше будівельне сміття, визбирайте і відсійте їх. Будівельні відходи з цементом можуть підвищити pH ґрунту і забирають у коренів місце для росту.
Глибина ґрунту. Якщо корінна порода підходить близько до поверхні, залишаючи зверху тонкий шар ґрунту, або загалом якщо ґрунту небагато, то краще висадити низькорослі або середньої висоти дерева, щоб запобігти утворенню великих поверхневих коренів. Якщо ви хочете посадити високоросле дерево на ділянці, де мало ґрунту, виберіть вид з неінвазивними коренями (додаток 11) і відкритою кроною. Високоросле дерево, яке росте у ґрунті завглибшки менше 60 см, може з часом повалитися від вітру, оскільки у нього немає глибоких коренів.
Відстань до ґрунтових вод. Викопайте лопатою, 10 см буром або екскаватором кілька ям завглибшки 60–90 см і зачекайте дві-чотири години. Якщо не з’явилася вода, можна висаджувати будь-яке дерево. Якщо ж вода у ямах з’явилася, вибирайте дерево, що любить вологі місця. Поміряйте відстань від поверхні ґрунту до поверхні води. Якщо вона
менша ніж 45 см, то тут рекомендовано висаджувати тільки низькорослі або середньої висоти дерева (додатки 7 і 8). Високорослі дерева, коли виростуть, можуть впасти від вітру через неглибокі корені (малюнок 7-17). Винятками тут можуть бути болотяний кипарис, нісса лісова (тупело чорне) та деякі інші дерева, що здатні рости, коли їх коренева
система занурена у воду (додаток 5).
Відстань до ґрунтових вод може різнитися залежно від пори року: в осінньо-зимовий період вони можуть підходити на кілька сантиметрів від поверхні ґрунту, однак у весняно-літній період опускаються на десятки сантиметрів, оскільки рослини витягують вологу з землі. У такому випадку слід вважати, що на посадковій ділянці поганий дренаж. Щоб не зробити хибний висновок щодо того, на якій глибині розміщені ґрунтові води, визначайте їх рівень під час найхолоднішої й найвологішої пори року.
Підземні комунікації. Перед тим як садити дерево, з’ясуйте, де проходять підземні комунікації. Інакше, копаючи яму для посадки, ви можете їх пошкодити або травмуватися самі (малюнок 1-8). Отримайте інформацію від усіх комунальних сервісів (служби кабельного зв’язку (телефон, телебачення, інтернет, сигналізація), газо- та електро-забезпечення, водопостачання й водовідведення), де пролягають їхні мережі, перед тим як щось копати. Також там може бути волоконно-оптичний кабель – його ремонт досить дорогий. Коріння високорослих дерев, висаджених у межах 3 метрів від прокладених під землею комунікацій, можуть пошкодити при ремонті труб чи кабелів. Через це у деяких регіонах є обмеження щодо висадки зелених насаджень поблизу розподільних трас. Коріння зазвичай не проникає у добре
споруджені і правильно встановлені підземні мережі, які не пропускають воду.
Обмежене місце для коріння. Аби дерево росло здоровим і не руйнувало прилеглі доріжки, тротуари, обочини, подбайте, щоб граничний розмір дерева відповідав величині посадкової ніші. Деякі садівники стверджують, що потрібно щонайменше 0,6 кубометра ґрунту, щоб забезпечувати кожен квадратний метр площі навісу крони (площа поверхні землі окреслена краями гілок крони) у майже ідеальних умовах.

Це означає, що, знаючи граничний розмір крони дерев, які ви хочете висадити на ділянці, ви можете визначити об’єм ґрунту, необхідний для росту коріння. Таким чином, ви зможете розробити дизайн для ділянки, що відповідає такій кількості ґрунту.
Це має важливе значення для міського простору, де передбачений ріст дерев. Щоб дерева забезпечували тінь на тротуарах у місті, треба створити сприятливі умови для росту коріння під тротуарами чи глибше під землею. Про це слід подбати під час планування проєкту і розробки дизайну, бо дуже важко створити потрібні умови на ділянці, яка вже облаштована.
Не завжди можна бути впевненим, що ґрунт буде сприятливим для росту коріння, особливо у землі під тротуарами, яка зазнала значного втручання. Ґрунт під тротуаром зазвичай погано забезпечений киснем і ущільнений – це складні умови для росту коріння, якщо цей ґрунт не піщаний і не має доброго дренажу. Коріння здебільшого ростиме тільки там, де немає вимощеного покриття. Це може завадити росту, якщо дерево зусібіч оточене тротуаром (малюнок 1-9). Деякі вологолюбні дерева (додаток 5), як, наприклад, гледичія колюча, спроможні розвивати коріння під вимощенням, але багато інших дерев – ні. Коріння часто росте прямо

під тротуаром уздовж тріщин і щілин. Дерева, коріння яких міститься під тротуарною плиткою, переважно виростають вищими, ніж ті, коріння яких обмежене маленьким острівцем. У наступному розділі обговоримо альтернативний дизайн місцевості, що може стимулювати ріст коріння під тротуарним мощенням.

Ділянку можна видозмінити – в такому разі на ній можна буде посадити більше різновидів дерев. Можна здійснити одну або більше змін. Продумайте, як видозмінити ділянку, перед тим як обрати посадковий матеріал. Такі зміни, як перенесення ліхтарів чи навісних проводів в інше місце, використання спеціалізованих технік дизайну, покращення дренажу, поліпшення ґрунту та ін., якщо вони здійснені перед посадкою, можуть вплинути на стан ґрунту і, як наслідок, на ріст дерев. Якщо ділянка була видозмінена після первинної оцінки, потрібно здійснити переоцінку її надземних і підземних властивостей, перед тим як обрати рослини для висадки.

Ліхтарі і лінії електропередачі можна змістити, щоб звільнити простір для дерева. Хоч це не зовсім буденна справа, але так роблять доволі часто, якщо є в цьому потреба. У багатьох випадках це забезпечує довгострокове вирішення проблеми, дозволяючи висадити дерева вздовж вулиці там, де цього не можна було б зробити без такого перенесення. У деяких громадах створюють спеціальні «коридори» для комунальних мереж, а висадка зелених насаджень дозволена за межами таких коридорів, можливо, навіть по інший бік вулиці. Це запобігає зіткненню дерев і проводів

Краще висаджувати дерева, пристосовані до наявного pH ґрунту, ніж намагатися його змінити. Внесення сірки або вапняку дає тільки тимчасовий ефект, їх треба вносити регулярно, щоб підтримувати змінений рівень pH.
Ґрунт із низьким рівнем pH можна тимчасово розкислити, якщо регулярно вносити у нього доломітове борошно або вапняк. Перемішайте їх із ґрунтом якомога краще для досягнення швидкого ефекту. Більшість лужних ґрунтів (з високим pH) не можна змінити надовго будь-якими засобами. Якщо високий pH не був зумовлений надмірним вапнуванням, то внесення сірки знизить pH ґрунту тільки на деякий час. Це може ненадовго усунути симптоми дефіциту поживних речовин, дозволяючи їм всмоктуватись у цей короткий проміжок часу. Кращий вихід – посадити рослини, стійкі до високого pH (додаток 4). Рівень pH ґрунту можна знизити (зробити ґрунт більш кислим) додаванням сульфату амонію (менш ефективний, менш здатний завдати шкоди рослинам), сірки, сульфату алюмінію або сірчаної кислоти (більш ефективні, проте більший ризик завдати шкоди рослинам).

Дощова вода може змивати ґрунт, пестициди і добрива, що погіршує стан довкілля. Ґрунт часто градуюють таким чином, щоб утримувати якомога більше води на ділянці. Воду можна спрямувати в певне русло, створивши невеликі канави та вали: це забезпечить кращий дренаж на більшій частині ділянки, але там, де вода збирається, земля буде мокріша. Кращий дренаж дозволить розширити список дерев, що підходять для ділянки. У більшості випадків воду, яка стікає, слід утримувати на ділянці, а не спускати на вулицю чи у струмки. Це дозволить запобігти замуленню струмків осадом, натомість вода у стоку буде просто просочуватися в ґрунт або випаровуватися.
Градуювання, створення різних рівнів на ландшафті застосовується у великомасштабних дизайнерських проєктах, але воно не практичне для невеликих садибних ділянок. Встановіть ринви на будівлі дому чи офісу і спрямовуйте воду в ту зону, де вона добре просякає. Або збирайте воду в цистерни (великі посудини) і використовуйте її для поливу. Щоб відвести
воду у нижчі зони, можна спорудити французький водостік (похила траншея, засипана великим камінням). Обов’язково спрямовуйте стік води подалі від висаджених дерев, бо через підтоплення вони можуть загинути, особливо якщо ґрунт погано дренує.
Покращити дренаж в ущільненому ґрунті можна, пробивши спресований шар і діставшись до більш рихлого підґрунтя внизу. Це дасть воді змогу проникнути у нижчі шари ґрунту. Це переважно роблять за допомогою важкого обладнання.
Гравій, насипаний на дно посадкової ями, сам по собі не покращує дренаж чи ріст зелених насаджень у вологому ґрунті. Зайва вода, що зібралася у шарі гравію, має бути відведена у нижчі зони – на дорогу чи в каналізацію. Для цього рекомендують використовувати перфоровану гофротрубу, обмотану геотекстильною тканиною, щоб ґрунт не потрапляв усередину труби (див. розділ 2). Ця система інколи використовується, щоб відвести з землі стоячу воду.
Деколи у ґрунт вкопують одну або дві вертикальні труби з надією покращити аерацію і ріст коріння на більшій глибині. Дослідження показують, що це дещо покращує аерацію дуже близько до труби, але майже не впливає на ґрунт далі від неї. Щоб це було ефективним, треба встановити багато таких вентиляційних труб на близькій відстані одна від одної, а це непрактично. До того ж ті, хто пробував це робити, повідомляють, що труби забиваються сміттям, що робить їх неефективними.
Якщо ділянка розташована у низовині, де збираються поверхневі води з прилеглих територій, то перекопування чи розпушення ґрунту не допоможе. Виправте поганий дренаж за допомогою підземного або французького водостоку, облаштуйте відвідні канави, щоб вода не проникала на ділянку, або насипте ґрунту, щоб підняти рівень поверхні.

Оскільки коріння погано росте в спресованому ґрунті, ділянку треба перекопати або розпушити спеціальним важким обладнанням, перед тим як висаджувати дерева. Не робіть це під кронами вже наявних дерев, бо можна значно пошкодити коріння і дерево загине.
Покращити ріст коренів в ущільненому ґрунті можна за допомогою земляного бура. Буром у ґрунті просвердлюють діри, крізь які заходять вода і повітря. Висвердлений ґрунт залишають на поверхні, це ще називають вертикальним мульчуванням. Інший спосіб – проколювати ґрунт спеціальними вилами (зубцями), але зубці ущільнюють боки у
проколах і можуть не покращити відчутно дренаж і ріст рослин. Такий метод дозволяє збільшити просочування води у ґрунт і зменшити її відтік. На малих ділянках можна використовувати й вила, щоб розпушити ущільнений ґрунт і забезпечити доступ кисню.
Можна викопати кілька траншей глибиною 60–90 см, які відходять від дерева, як спиці у колесі (малюнок 1-10). Екскаватором або траншеєкопачем робиться це досить швидко. Дехто також називає це вертикальним мульчуванням. Ці траншеї відтак засипають тим самим викопаним ґрунтом або іншим, хоча не доведено, що змінений ґрунт краще впливає на ріст коріння, ніж той, що був. Хоч це не дає тих переваг, які можна отримати, розпушивши ґрунт на всій ділянці довкола посадкової ями, однак це буде дешевше і коріння зможе добре рости у пухкому, збагаченому киснем ґрунті у траншеях. Такий метод також може покращити ріст коріння уже висадженого дерева за певних обставин.

Додаванням гіпсу можна усунути ефект ущільнення ґрунту, тільки якщо воно спричинене іонообмінними комплексами, насиченими натрієм. В інших випадках гіпс не допоможе. Щоб знати, чи натрій наситив іонообмінні комплекси, потрібен спеціалізований аналіз ґрунту в лабораторії.

В ідеалі привізний ґрунт треба ретельно вимішати, перед тим як насипати на ділянку. Це дасть змогу запобігти проблемам з дренажем, що виникають при нашаруванні ґрунтів різного типу. Це недешево, але в перспективі це зменшить витрати на догляд за ландшафтом, забезпечивши однорідний ґрунт для розростання коріння. Якщо нема можливості вимішати ґрунт, то постарайтеся купити якомога однорідніший. За текстурою насипаний ґрунт має бути приблизно такий самий або трохи грубший, ніж той, що є. Це дозволить воді просочуватися крізь нього і зменшить ймовірність появи ґрунтових вод. Якщо на ділянці використані різні типи насипаних ґрунтів, то за нею буде потрібен ретельніший догляд через неоднаковий рівень у них вологи й поживних речовин та поганий внутрішній дренаж.
Якщо розпушений, збагачений киснем ґрунт насипати поверх ущільненого, то коріння дерев буде рости переважно у верхньому,
насипаному шарі, а не в нижчому, спресованому. Якщо товщина шару насипаного ґрунту менша за 60 см, то у високорослого дерева розвинеться поверхнева коренева система з кількома глибинними коренями, які будуть його підтримувати. У найнижчих частинах ділянки буде застоюватися вода. Посадіть там вологолюбні дерева. Якщо шар насипаного ґрунту має товщину більше 60 см, то можна спокійно висаджувати високорослі дерева – вітер їх, швидше за все, не повалить.

Нещодавно група арбористів для експерименту замінила верхній шар ґрунту під висадженим деревом на новий. Зволожений старий ґрунт вимивали сильним струменем води і всмоктувачем. При цьому більшість коріння залишається неушкодженим. У теорії з часом ґрунт на ділянках, де коріння замкнене в малому просторі, стає менш здатним підтримувати нормальний його ріст. Свіжий ґрунт обережно насипають довкола вимитого коріння і вирівнюють з поверхнею. За отриманими даними, дерево реагує на таку заміну регенерацією додаткових коренів у свіжому ґрунті, особливо якщо попередній, замінений, ґрунт був ущільнений або забруднений хімічними речовинами. Цей метод потребує більшого дослідження, перед тим як стати поширеною практикою.
Видозміна цього методу – вибрати весь ґрунт з вертикальних траншей, викопаних, як на малюнку 1-10, розпушити його і знову засипати у траншеї. Якщо дерево прижилося і росте на відкритій ділянці з газоном, досягти такого ж покращення росту коренів можна, знищивши траву і просто насипавши шар мульчі висотою 5–10 см. Це буде значно дешевше, ніж замінювати ґрунт.
Ці ж методи можна застосувати і на нових посадкових ділянках. Якщо ґрунт там надто ущільнений, забруднений або несприятливий для росту коренів, ви можете замінити його чи викопати довгі траншеї і засипати їх добрим ґрунтом.

Ґрунти, що містять натрій (лужні), можна змінити, додаючи у них гіпс або сірку. Це покращує землю, вимиваючи з неї натрій. Однак гіпс навряд чи буде ефективним, якщо ґрунт має високий вміст кальцію. Це не дуже ефективно у глинистих ґрунтах через малий розмір їхніх частинок. Гіпс не допоможе зменшити забруднення ґрунту, викликане іншими солями. Проконсультуйтеся з фахівцем, щоб упевнитись, що ваш ґрунт справді лужний, бо таке застосування неефективне і є марною тратою часу для інших типів ґрунту.
Якщо є нормальний дренаж, солі можна вимити з ґрунту великою кількістю води. Це краще робити разом із ґрунтознавцем. Час від часу насипання гребенів над зоною кореневої системи може використовуватись для відведення соленої води.

Крім тимчасової зміни pH ґрунту, дренування або розпушення ущільненого ґрунту, важко досягти тривалого ефекту покращення для більшості ґрунтів. Інші так звані «вдосконалення» мають тимчасовий ефект і не можуть вплинути на вибір виду дерева для посадки.
Для збалансування піщаних ґрунтів можна застосувати колоїдний фосфат (побічний продукт видобутку фосфатів) як неорганічну добавку. Він дорогий і не всюди доступний, але він дає ефект (сприяє кращому утриманню води і збільшує обмінну здатність) на понад 10 років. Нині розробляють і продають синтетичні, органічні та інші поліпшувачі ґрунту, які у майбутньому можуть приносити користь. Однак ті, що є на ринку сьогодні, за даними досліджень, практично неефективні. Якщо ви використовуєте поліпшувачі, їх треба змішати з верхнім шаром ґрунту завглибшки не менше 30 см на великій площі перед висадкою дерева. Якщо ви удобрите тільки той ґрунт, яким будете засипати висаджене
дерево, то це не дасть ефекту, хіба що коріння буде рости замкненим у межах цієї зони через низьку якість ґрунту навколо . Наприклад, є сенс удобрити землю на тротуарних врізках, якщо ви переконані, що ущільнений ґрунт під тротуарами не дозволить кореням рости там (див. розділ 2).
Подрібнена зола або керамзит, додані до ущільненого ґрунту, дозволяють запобігти його ущільненню в майбутньому. Вони повинні становити не менше 20 відсотків від усього об’єму ґрунту, щоб це дало результат. Тривале дослідження, проведене у місті Вашингтоні, показало, що ця стратегія допомагає запобігти ущільненню щонайменше на 22 роки навіть на дерновій площі, що інтенсивно використовується.

Органічні добавки, внесені у піщаний ґрунт, можуть сприяти утримуванню в ньому вологи і поживних речовин. Вони збільшують доступ кисню в глинистому ґрунті, розбиваючи його на грудки. Завдяки тому, що земля розбита на грудки, вода і повітря проникають у неї краще. Якщо після додавання у ґрунт органічних добавок ні люди, ні важка техніка не переміщуються по цій ділянці, грудки глини не збиваються докупи і деякі повітряні ходи залишаються неушкодженими навіть тоді, коли органічні добавки розклалися і зникли. Це сприяє росту дерева.

Вириті в землі траншеї також можуть покращувати дренаж ґрунту (малюнок 1-10). Вода проходить крізь розрихлений ґрунт у траншею і проникає глибше в землю, а не стікає з ділянки. Облаштування терас з підпірними стінами дозволяє створити на ділянці різнорівневу поверхню і, таким чином, сприяє тому, що вода просочується у ґрунт замість того, щоб стекти по поверхні. Дерева, висаджені біля підпірної стіни, треба правильно добирати за величиною. Великі дерева, особливо з агресивним корінням, тут не варто висаджувати, хіба що дерево буде на відстані принаймні 3 метри від стіни. Низькорослі і середньорослі дерева можна висаджувати ближче.