Часто це дерево називають небажаним через плоди з неприємним запахом. Проблема перебільшена, тому що насіння у цього дерева з’являється тільки на третій десяток років, що для дерева в умовах міста можна зарахувати як старість.
Плоди можуть з’явитися тільки у приблизно половини дерев, до того ж вони з’являються далеко не кожного року. Плоди їстівні, тобто неприємність запаху відносна. Тому біля тротуарів садіть чоловічі дерева,які не дають насіння, а в парках чи на газонах (як на цих фото) наявність насіння не має жодного значення.
Гінкго можна садити як великими групами, так і поодиноко – не помилитесь.
Хочу звернути увагу на дерева в центрах міст з інтенсивним рухом автомобілів та пішоходів. Саме в таких місцях стоять найскладніші задачі перед озеленювачами і більша частина запропонованої книжки про них. Колір і форма це естетика. А як бути з розміром?
Ось відповідь на прикладі тюльпанового дерева (Liriodendron tulipifera). Це дерево видовищно цвіте, має правильну форму, яскравий колір восени, але коли вибираєте його для висаджування, то майте на увазі, що за сто років воно може перетворитися на гіганта.
Насправді, воно як обов’язкове має рости в кожному парку, і за сто років люди згадуватимуть про того, хто його посадив.
Наступні фото – зони озеленення, на яких мало місця для дерев, падає тінь від будинків, є близько вулиця та інтенсивний рух пішоходів, встановлені ліхтарі, проводиться зимова боротьба з ожеледою посипанням солі, наявні інші несприятливі фактори.
У цьому складному випадку обране таке рішення – Гледичія колюча (Gleditsia triacanthos var. inermis).
Це дерево найбільше недооцінене в озелененні українських міст, особливо в місцях щільної забудови. Немає іншого дерева, яке може ростив дірці в асфальті так добре, як гледичія. Якщо гінкго стійке до забруднень, то гледичія це для місць, де, здається, взагалі неможливо садити дерево.
Є тільки одна специфічна вимога до цього виду – вибирайте безколючкову форму. Це важливо, бо дика гледичія просто небезпечна. Дерево любить відкрите сонце, але росте нормально і в тіні.
Величезний плюс висаджування цього дерева в місті серед тротуарів є те, що листя настільки дрібне, що майже не потребує прибирання.
Ще фото гледичії в місті Нью-Йорку (вгорі) та місті Медісон (внизу). Зверніть увагу, що в обох випадках місця для посадки мінімум.
Ще один приклад дерев, що ростуть у місці з сильним урбаністичним навантаженням. Це дуб, вид якого мені невідомий. Фото робив у Нью-Йорку, і , скоріше за все, це озеленення дубом було дуже затратним – майже впевнений, що довелось підводити дорогі полив та аерацію. Тільки міста з великим бюджетом можуть собі дозволити такий підхід. Дуби не настільки виносливі, як гледичія, щоб мати такий здоровий вигляд, як тут, без додаткової подачі води та повітря.
Наприкінці подаю кілька власних ілюстрацій про технічний стан дерев, що мають висаджуватися у міських ландшафтах.
У цій книжці часто йшла мова про стан і проблеми коріння саджанців.Найкраще порівнювати кореневі системи з частим і рідшим обрізуванням. Фотографуйте кореневі системи посадкового матеріалу, а потім користуйтеся цими знимками для прийняття рішень в майбутньому. Коріння (на фото вгорі) обрізувалося кожні два роки, а коріння (фото внизу) – щороку. Чим частіше обрізають коріння, тим воно густіше і шанс на приживання без додаткового стресу значно вищий.
Ці дві фотографії говорять про дві рослини більше, ніж багато сторінок тексту з описом.
Фото з розсадників чи садових центрів щодо стану дерев нагадають про їхню якість навіть через кілька років після того, як ви придбали чи мали намір придбати дерева.