ВИБИРАЄМО ДЕРЕВА З РОЗСАДНИКА Ч.2

Деякі розсадники вирощують дерева у відкритому ґрунті або у вкопаних у землю тканинних сумках, а тоді вибирають їх разом із земляною кореневою грудкою і поміщають у контейнери. Таким чином формується гібрид між деревом, вирощеним у відкритому ґрунті, й деревом, вирощеним у контейнері. Дерево, вирощене цим способом, значною мірою нагадує добре загартоване дерево з відкритого ґрунту. Хоч немає достатньо даних щодо того, наскільки успішною є пересадка таких дерев, та коли корені відросли у контейнерне середовище, ці саджанці повинні переносити висадку на ландшафті не гірше, ніж загартовані з відкритого ґрунту.

Надземні контейнери

У розсадниках використовують багато видів надземних контейнерів,і кількість їх постійно збільшується, оскільки йде постійний пошук, як збільшити ефективність вирощування. Контейнери переважно наповнюють добре дренованим штучним середовищем (суміш торфу,перліту, піску та інших компонентів) у вологому стані, яке відтворює вологий клімат. Оскільки кореневі грудки сформовані так, щоб пропускати вологу швидко і не допустити гниття коренів у розсаднику, то влітку потрібен щоденний полив. У більш сухому кліматі у розсадниках використовують середовище, що утримує вологу, тож у таких контейнерах саджанці не потребують щоденного поливу.

Корені з південного і західного боків надземних контейнерів можуть бути недорозвинені, бо із сонячного боку середовище перегрівається і руйнує їх. Є припущення, що через це у дерева на ландшафті розвивається однобічна коренева система, тому воно з часом стає нестійким.

Фізичні властивості контейнерів сприяють підтягуванню ґрунтових вод, завдяки чому на дні контейнерів утворюється зволожена зона. Коли кореневу грудку витягують із контейнера і висаджують на ландшафті, вона втрачає доступ до цього джерела живлення. До того ж волога з контейнерного середовища просочується у ландшафтний ґрунт, що має дрібну текстуру. Як наслідок, коренева грудка на ландшафті пересихає швидше, ніж у контейнері в розсаднику. Через це дерева з контейнерів після висадки дуже чутливі до засухи. Щоб підтримувати оптимальний ріст після висадки у добре дренованому ґрунті, дерева з контейнерів треба поливати принаймні так часто, як це робилось у розсаднику. Влітку у південному кліматі найкращим буде щоденний полив упродовж кількох тижнів чи місяців після висадки у ґрунт із добрим дренажем, особливо для дерев з діаметром стовбура понад 10 см. Частота поливу може бути меншою у прохолодному кліматі і в щільному ґрунті з поганим дренажем.Коли корені почали проростати у ґрунт на ландшафті, полив можна зменшити (деталі див. у розділі 5).

Розсадники мають у доступі багато видів контейнерів і обирають між ними, орієнтуючись на особливості вирощування посадкового матеріалу.Над вибором між ними менше замислюються люди, які пишуть рекомендації чи купують дерева для висадки на ландшафті. Поки науково не доведено зворотне, можна стверджувати, що в багатьох випадках дерева при пересадці приживаються однаково успішно з більшості надземних контейнерів. Однак дизайн деяких контейнерів краще допомагає запобігти утворенню потенційно згубних для дерева оперізуючих коренів. На такі контейнери варто звернути особливу увагу.

Типи пластикових контейнерів

Пластикові контейнери з гладкими стінками. Більшість дерев і кущів, які продаються в контейнерах, вирощені власне у контейнерах такого типу. Вони бувають різної форми і розміру. Коріння, що обмотує кореневу грудку по зовнішніх краях, створює проблеми для дерева після висадки. Тому їх слід відділити і розпрямити або й зовсім відрізати, щоб не допустити обплітання і перетискання ними дерева в майбутньому.

Вузькі контейнери з високими бортами. Дерева, що ростуть у горщиках, висота яких набагато більша за ширину, приживаються краще за вирощені у контейнерах іншої форми, у добре дренованих посушливих місцях з нечастим поливом. Корені на дні контейнера пересихають менше,тому що на глибині ґрунт втрачає вологу повільніше, ніж на поверхні. Хочу верхній частині кореневої грудки корені можуть пересохнути, та у нижній частині коріння має більше шансів проникнути у ґрунт і закріпитися. Однак у місцях зі щільним, погано дренованим ґрунтом корені на нижніх кінцях видовженої кореневої грудки не допоможуть дереву прижитися, тому що вони часто відмирають через нестачу кисню. Для ділянок з поганим дренажем краще підходять саджанці з низьких і широких контейнерів.

Широкі контейнери з низькими бортами. У таких плоских контейнерах не виникає проблеми з оперізуючими коренями, бо якщо вони й розвиваються, то досить далеко від стовбура, тож малоймовірно,що вони будуть його обплітати і перетискати. Однак оперізуючі корені можуть бути близько біля стовбура, якщо саджанець раніше ріс у меншому контейнері. Хоч дерева з контейнерів із низьким профілем можна висаджувати у будь-якому ґрунті, вони особливо підходять для місць із ущільненим ґрунтом і поганим дренажем (див. рисунок 31). Дослідження показують, що при нечастому поливі після висадки коренева грудка такого типу пускає в землю більше коріння і дерево росте краще, ніж ті, в яких коренева грудка стандартної форми. Однак якщо полив після висадки регулярний, то незалежно від того, у якому типі контейнера ріс саджанець,ріст дерев буде однаковий.

Перфоровані й сітчасті контейнери. Деякі контейнери виготовляють з багатьма отворами по боках і на дні. Є контейнери фактично й без дна.Коріння на зовнішніх краях кореневої грудки зазнає ефекту підрізання і розгалужується, тому що його кінчики обвітрюються через отвори і всихають. Зовні проглядається небагато коренів, але коренева грудка тримається вкупі. Це нормальна реакція на «підрізання повітрям». При цьому закручені оперізуючі корені практично відсутні. Згідно з даними садівників, завдяки такому контейнеру у деяких видів формується більш щільна коренева грудка.

В інших дослідженнях сказано, що щільність коренів не збільшується.Оскільки оперізуючих коренів практично немає, то ймовірність обплетення й затискання стовбура у майбутньому дуже низька. Нема підстав стверджувати, що після пересадки ріст дерев із цих контейнерів буде суттєво відрізнятися від тих, що були вирощені у стандартних контейнерах з гладкими стінками.

Рифлені контейнери. Вертикальні борозни різної конфігурації на внутрішніх стінках контейнера покликані запобігти обплітанню коренів довкола кореневої грудки. Рифлі часто спрямовують ріст коренів вниз до дна контейнера. У деяких контейнерах також є отвори вздовж рифлів. Дерева з рифлених контейнерів витримують пересадку так само, як і зі звичайних контейнерів з гладкими стінками, хоч щодо цього немає детальних досліджень. Перевагою саджанців, вирощених у рифлених контейнерах, є те, що у них менше коренів закручується довкола кореневої грудки, особливо вгорі біля стовбура.

Контейнери з мідним покриттям. Контейнери покривають сполукою міді зсередини. Хоч на співвідношення коренів до пагонів мідь не впливає, але оперізуючі корені у такому контейнері не утворюються у більшості видів. Через те, що дуже мало коренів обплітають кореневу грудку, у цих дерев практично немає оперізуючих коренів, які потенційно можуть затиснути стовбур. Порівняно зі звичайним контейнером у контейнері з мідним покриттям коріння розподілене більш рівномірно, а на дні його густота менша. Коли кореневу грудку витягнути з контейнера, зовні буде видно мало коренів,але сама грудка буде добре триматися купи. Так має бути, це бажаний ефект від мідного покриття. Дослідження показують, що після висадки на ландшафті розростання коріння та ріст пагонів і стовбура схожі або трохи інтенсивніші, ніж ріст дерев із традиційного контейнера з гладкими стінками. Візьміть до уваги: сполука міді повинна бути нанесена по всій внутрішній поверхні контейнера. Якщо її наносити смужками, це не приглушить ріст оперізуючих коренів.

Дерев’яні ящики і металеві контейнери. Немає підстав стверджувати,що дерева, вирощені у дерев’яних ящиках чи металевих контейнерах,переносять пересадку якось інакше, ніж ті, що росли в інших контейнерах.

Торф’яні горщики. Нижню частину торф’яного горщика можна не знімати і висаджувати разом з кореневою грудкою. Верхню, суху його частину слід видалити, щоб запобігти витягуванню вологи з кореневої грудки.

Поліетиленовий пакет. Дерева зрідка вирощують у середовищі,поміщеному у пластиковий (поліетиленовий) пакет. Це не рельєфний або гнучкий контейнер, іноді із клиновим дном, що запобігає закручуванню коренів. Дерева з такого контейнера приживаються на ділянці так само, як дерева зі стандартних контейнерів, якщо коренева грудка не пошкоджена.А у пластиковому пакеті вона досить вразлива.

Саджанці, викопані в природі

Дерева, що природно ростуть на певній території, особливо дуби,викопують з їх природного місця і пересаджують на ландшафт. Якщо таке дерево тримати у розсаднику впродовж двох років після викопування, то воно вже вважається вирощеним у розсаднику (Американський інститут національних стандартів 1990). Дослідження на дубах показали, що кореневі грудки дерев, викопаних у природі, схожі на ті, що були вирощені в розсаднику і коріння яких не підрізали перед пересадкою. Єдина суттєва різниця в тому, що викопані у природі дерева мають дещо меншу масу тонкого коріння порівняно з деревами із розсадника. Крім того, крона у них буде рідшою, поки вони не прижилися на ландшафті, але,парадоксально, ці дерева часто мають кращу форму, бо їхню верхівку не підрізали, як у деяких дерев із розсадника. Викопані у природі дерева витримують пересадку, але нерідко ростуть повільніше за дерева, вирощені іншим способом.

Коли звертаєте увагу на розмір кореневої грудки, можете орієнтуватися на стандарти від американських чи європейських виробників посадкового матеріалу. Американська асоціація Розсадників та Ландшафтників (American Nursery & Landscape Association) в бюлетені«American Standard for Nursery Stock, 2004» рекомендує визначати мінімальний розмір кореневої грудки для дерев, на основі діаметра їх стовбура (таблиця 33). В Європі розроблені аналогічні рекомендації(таблиця 34).Європейська Асоціація Виробників Посадкового Матеріалу(ENA, European Nurserystock Association) розробила рекомендації«European technical & quality standards for nurserystock, 2010» щодо мінімальних розмірів кореневої грудки та кількості пересаджень щодо обхвату стовбура, а не його діаметра, як у американців. Дотримання тих чи інших стандартів допомагає дереву успішно прийнятися на ландшафті.

Дефекти у кореневій грудці виникають у будь-яких дерев незалежно від способу вирощування. Якщо є серйозний дефект на головних коренях близько біля стовбура, його усунути важко, і він може відчутно вплинути на здатність дерева прийнятися і рости на ландшафті. Коріння дерев, що було деформоване у перші кілька місяців життя у розсаднику, може спричинити ранню загибель дерева. На жаль, важко виявити пошкодження чи неправильний ріст коренів без того, щоб перед тим як придбати дерева, детально не обстежити бодай кілька кореневих систем для порівняння. Негативні наслідки, пов’язані з деформацією коренів,можуть бути непомітними на ранньому етапі життя дерева, а проявитися тоді, коли дерево виросте й укріпиться. Дерева, які мають цілі оперізуючі корені, висаджувати не варто.

Оперізуючі корені розвиваються у дерев, висаджених у контейнерах,або у дерев з відкритого ґрунту, якщо перед тим їх розмножували у касетах для розсади. Коріння, що відхиляється від свого росту стінками контейнера,може обмотати кореневу грудку зовні, якщо контейнер не має властивостей, щоб цьому запобігти. Якщо коріння стиснене у касеті чи горщику на стадії сіянців, то воно може утворювати вигини і петлі. До того ж у пересадженого клена звичайного та, можливо, й у інших дерев оперізуюче коріння може формуватися, коли нові корені відростають перпендикулярно до підрізаних. З часом, коли дерево підросте, ці корені можуть перетискати стовбур, утворювати зашморг. Ці дефекти потребують усунення. Та навіть якщо оперізуючі корені обрізати, на тому самому місці часто відростають нові корені і створюють ще більше кореневих зашморгів для дерева. Краще не купувати дерева з такими дефектами.

Коренева грудка може мати очевидні аномалії, як от закручені та оперізуючі корені на поверхні (малюнки 35ав). Якщо вони видимі і втричі менші, ніж діаметр стовбура, їх можна відрізати в тому місці, де вони починають закручуватися, – таким чином ви виправите дефект і не спричините великої шкоди для дерева. Це може тимчасово сповільнити його ріст, але буде мати позитивний вплив на життя дерева в майбутньому.

Та частіше дефекти приховані всередині кореневої грудки. Щоб їх виявити,треба вибрати з грудки частину ґрунту чи середовища. Дерева з голим коренем перевірити легко.

Дефект коріння можна діагностувати, не видаляючи ґрунт чи середовище з кореневої грудки. Забравши будь-які кілки чи підпори, просто нахиліть стовбур вперед і назад раз чи два, зафіксувавши нерухомо при цьому основу кореневої грудки. Стовбур дерева високої якості зігнеться по своїй довжині і не буде рухатися в тій частині, де ґрунт чи середовище(малюнок 36а). Стовбур дерева з дефектною кореневою системою буде крутитися в своїй основі і викликати рух у кореневій грудці, перед тим як зігнеться (малюнок 36б). Стовбур у дефектному дереві кріпиться вільно у ділянці коріння. Це часто спричинене наявністю близько біля нього великих оперізуючих коренів.

На зовнішній дузі оперізуючих коренів утворюється мало кореневих відгалужень, через що дерево стає нестійким (малюнок 36). Також це стається, якщо дерево було висаджене у розсаднику надто глибоко.

Обладнання, яке у розсадниках використовують для культивації вздовж рядів, може накидати зайвої землі довкола стовбурів і присипати ділянку біля коренів. Через це шар ґрунту над кореневою системою потовщується і корені опиняються надто глибоко в землі (малюнки 37a і 37б). Також дерева можуть бути заглибоко посаджені у контейнері чи на площі розсадника, що призводить до таких самих небажаних наслідків.Коли працівники розсадників викопують дерева,цей насипаний зверху ґрунт чи середовище без коренів можуть становити третину кореневої грудки або й більше. Це недобре, тому що додатковий шар ґрунту зменшує доступ кисню до коренів і може викликати гниття стовбура у місці, де волога земля дотикається до кори. Якщо ви випадково купили такі дерева, поверніть їх назад у розсадник. Не садіть їх! Якщо з якихось причин ви таки змушені посадити ці браковані саджанці, то зніміть зверху надлишковий ґрунт і знайдіть те місце, де перші великі корені примикають до стовбура. Помістіть кореневу грудку у садивну яму так,щоб ці верхні корені були прямо під поверхнею ґрунту (малюнок 37).

Зверніть увагу: хоч коренева грудка на малюнку 37 має відповідний розмір, у дерева із насипаним на коріння надлишковим ґрунтом менший об’єм коренів. Недорозвинена коренева система створює додатковий стрес для дерева.

Оскільки найбільш серйозні дефекти всередині кореневої грудки –ті, що близько до стовбура, їх можна виявити, просто виколупавши землю чи середовище на 7–8 см довкола стовбура на глибину 10–15 см. Це можна зробити садовим шлангом або просто пальцями, якщо ґрунт чи середовище достатньо м’які. Така процедура не пошкодить дерево. Хоч найкраще було б перевірити на наявність таких дефектів кожне дерево,практично це не завжди можливо. Здебільшого професіонали перевіряють певний відсоток дерев (наприклад, 5%). Якщо у цій вибірці проблем не виявлено, то купують всю партію і перевіряють кожне дерево при висадці. Якщо у вибірці виявлено дефекти, то слід ретельно оглянути більше дерев у розсаднику перед покупкою. Дерева з контейнерів перевірити простіше, бо не треба знімати мотузки чи мішковину. У дерев із кореневими брилами, замотаними в мішковину, розв’яжіть мотузки біля стовбура і попустіть мішок, щоб ви могли прощупати пальцями вздовж стовбура вглиб кореневої грудки. Місце, де верхній корінь кріпиться до стовбура, має бути занурене у ґрунт чи середовище на глибину п’ять сантиметрів. Оперізуючі корені, що мають менше третини діаметра стовбура, можна відрізати у тому місці, де вони починають закручуватися. Якщо ця процедура здійснюється в розсаднику, загорніть кореневу грудку назад у мішковину і зав’яжіть мотузки перед транспортуванням. Якщо ж вона проводиться на ландшафтній ділянці, зніміть мотузки і мішковину після висадки.

Не повинно бути слідів того, що корені, більші за 1/5 діаметра стовбура,відростали за межі дна контейнера. Відрізання великих відрослих коренів,щоб вийняти кореневу грудку з контейнера, може викликати у дерева стрес і опадання листя.

Вийміть кореневу грудку з контейнера. Вона повинна триматися вкупі, але бути дещо м’якою. Поки коренева грудка вийнята з контейнера,перевірте, чи її краї не обвиті корінням. Дерево з ефектом «тісного горщика» має багато коренів, які обвивають собою кореневу грудку зовні. Також коренева грудка може бути дуже тверда (малюнок 38).Крім ймовірного оперізування дерева у майбутньому, велика кількість обвиваючих коренів довкола кореневої грудки може слугувати фізичним бар’єром, який не дозволить корінню проникати у навколишній ґрунт після висадки на ландшафті. Не купуйте дерева з ефектом «тісного горщика».

Коренева грудка дерева, вирощеного у відкритому ґрунті, має бути тісно скріплена шпильками, шпагатами чи тросами, і стовбур повинен міцно триматися у кореневій грудці. Надто м’яка чи обвисла коренева грудка вказує на те, що за деревом доглядали неналежним чином; його коріння може бути поламаним, з поганим контактом із ґрунтом. Як наслідок, дерево може погано приживатися і погано рости після висадки на ландшафті. Якщо стовбур потрібно прив’язувати до кілка, аби дерево не впало, то його коренева система може бути недорозвинена і таке дерево не варто висаджувати.