ВИБИРАЄМО ДЕРЕВА З РОЗСАДНИКА

Вибір дерева для посадки не закінчується на тому, що ми визначилися з видом і культиваром для нашої ділянки. Треба ще вибрати відповідний посадковий матеріал, зважаючи на умови на ділянці і на планований подальший догляд. Вони визначають максимальний розмір саджанця, характеристики кореневої грудки, метод вирощування дерева і його структуру.

Посадковий матеріал треба уважно оглянути, аби вибрати дерево найкращої якості. Дерева поганої якості можуть бути недорогими, але вони здебільшого не будуть мати гарного і здорового вигляду на ландшафті. Показниками якості є розмір кореневої грудки, форма і структура, глибина висадки у розсаднику, наявність врослої кори, форма стовбура і розміщення гілок, рубці та рани після обрізки, наявність хвороб і шкідників, колір листя, всихання верхівки, міцність стовбура, рівномірність крони.

Максимальний розмір посадкового матеріалу повинен визначатися не з огляду на вартість робіт, а зважаючи на клімат і можливість забезпечити полив його після посадки (див. малюнок 111). Також слід упевнитися, що ви зможете доглядати за деревом у визначеному місці, не завдаючи йому шкоди. Якщо у вас немає можливості поливати дерево впродовж рекомендованого періоду після висадки, виберіть саджанець меншого розміру, щоб він гарантовано прижився. Так ви зможете уникнути поширеної помилки, коли вибирають для висадки великий саджанець, а забезпечити йому надалі відповідний полив не можуть.

Дренаж ділянки також впливає на максимальний розмір дерева при посадці. Саджанці великого розміру (з діаметром стовбура більше 10 см)не дуже підходять для вологих місць, тому що корені у нижній частині кореневої грудки можуть зануритись у воду. Через це глибші корені можуть відмерти, що викличе стрес у дерева. У менших дерев коренева грудка мілкіша, тож вони краще підходять для вологих ґрунтів. Якщо на погано дренованому ґрунті конче необхідно висадити великі саджанці, то оберіть дерева з неглибокими кореневими грудками, наприклад ті, що ростуть у мілких контейнерах, або садіть на пагорбі чи насипі, щоб корені не опинилися у воді (див. розділ 4).

Таблиця 31 наводить важливі критерії, які слід враховувати при виборі саджанця для ділянки. Дотримуйтесь цих інструкцій, щоб спростити вибір саджанця правильного розміру.

Кореневі грудки будь-якої форми можна висаджувати у добре дренованому суглинистому і піщаному ґрунті. Однак відносно висока коренева грудка дозволить нижнім кореням залишатися зволоженими,оскільки нижні шари ґрунту висихають повільніше, ніж верхні. Плоскі кореневі грудки у добре дренованому ґрунті висихають швидше, ніж високі. Кореневі грудки з низьким профілем (плоскі з неглибоким корінням) більше підходять для висадження на ущільнених і погано дренованих ділянках, ніж кореневі грудки стандартної форми (малюнок 31). Вони формуються у мілких контейнерах або у польових умовах розсадників з ущільненим нижнім шаром ґрунту чи з високим рівнем ґрунтових вод.

Форма кореневої грудки з плоским профілем нагадує природну форму кореневої системи багатьох дерев та кущів, тобто є мілкою і широкою. Корені у нижній частині кореневої грудки традиційної форми можуть відмерти, якщо вони занурені у воду чи поміщені в ущільнений ґрунт з поганим доступом повітря. Такий стрес може зробити дерево вразливим до посухи на триваліший час, сповільнюючи темп його приживлювання на ділянці.

Деякі спеціалісти з озеленення для глинистого ґрунту обирають дерева тільки з глинистою кореневою грудкою. Вони переконані, що піщана чи суглиниста коренева грудка швидше висихає, тому що довколишній ґрунт витягує з неї воду за капілярним ефектом. Хоч ця ідея варта уваги і має теоретичне підґрунтя, нема наукових доказів для її підтвердження. Піщані або суглинисті кореневі грудки висохнуть швидше порівняно з глинистими після висадки у будь-який ґрунт – глинистий чи піщаний –просто тому, що піщаний ґрунт утримує воду слабше, ніж глинистий.

Щоб забезпечити краще приживання після пересадки, обирайте дерево, вирощене у розсаднику тим способом, який найбільше відповідає характеристикам вашої ділянки. Завдання спрощується, якщо ваша ділянка має добрий дренаж і коренева грудка буде отримувати достатньо вологи після посадки – у такому разі однаково добре приживуться дерева,вирощені будь-яким методом (таблиця 32). Якщо умови на ділянці менш сприятливі, орієнтуйтеся при виборі на професійні рекомендації, подані у цьому підрозділі.

Порівняння способів вирощування

Кореневі грудки дерев, вирощених у відкритому ґрунті і у вкопаних тканинних контейнерах (сумках), не сильно відрізняються, хіба що вирощені у вкопаних тканинних контейнерах грудки приблизно вдвічі менші за об’ємом. Через це з ними легше працювати. Всупереч поширеній думці, дослідження показують, що при обох способах вирощування отримують той самий відсоток коренів (малюнки 32a і 32б). Оскільки коренева грудка, вирощена у вкопаному тканинному контейнері, менша, то у ній і менше місця для зберігання води порівняно з кореневою грудкою більшого розміру, вирощеною в польових умовах. Через ущільнену кореневу систему і менший запас вологи дерева, вирощені у вкопаному тканинному контейнері, частіше всихають відразу після викопування, ніж дерева, що виростали у відкритому ґрунті. У якісних розсадниках забезпечують зволоження кореневої грудки відразу після викопування,щоб запобігти засиханню саджанця.

Дерева, вирощені у вкопаних тканинних контейнерах, так само добре вкорінюються на ландшафті, як і ті, що вирощені у польових умовах, якщо за ними є відповідний догляд і якщо вони отримували достатньо вологи після викопування. Однак рекомендуємо купувати ті саджанці (незалежно від способу вирощування), які були викопані на кілька тижнів раніше, щоб бути впевненими, що дерево витримає стрес викопування. До повного приживлювання дерева, взяті із вкопаних тканинних контейнерів,

вимагають частішого поливу, ніж ті, що зростали в польових умовах розсадника. (Про це сказано більш детально у розділі 5.)

Коренева грудка, вирощена у надземному контейнері, має набагато більше тонких коренів, ніж у близького за розміром дерева, вирощеного у вкопаному тканинному контейнері чи в замотаній у мішковину брилі. Ці корені швидко висушують середовище контейнера, через що дерева,вирощені таким способом, часто потерпають від засухи після пересадки. Вони більш чутливі до нестачі води, ніж загартовані дерева, які виросли у відкритому ґрунті або які мають голий корінь і дрібних коренів порівняно мало (див. «Загартовані дерева, що вирощені у відкритому ґрунті» далі у цьому розділі). Загартовані у польових умовах дерева набагато легше переносять нечастий полив (рідше ніж раз на тиждень), тому що корені швидко відростають і проникають у висаджений ґрунт. Коріння дерев із контейнерів росте повільніше, особливо якщо у період після висадки вологи недостатньо.

Незважаючи на відмінності у рості коріння і різний темп приживання після пересадки, пагони дерев, вирощених у контейнерах, фактично ростуть так само, як у загартованих дерев, що вирощені у відкритому ґрунті,за умови, що полив забезпечується до повного їх приймання. Однак якщо у ранній період приживання коренева грудка не отримує достатньо вологи,дерева з контейнерів ростуть повільніше, частіше всихають і гинуть. Так, у піщаному ґрунті дерева з контейнерів росли повільніше, ніж дерева з голим коренем. Натомість викопані нещодавно з відкритого ґрунту чи вкопаного тканинного контейнера дерева, які не були загартовані, більш схильні до всихання, ніж дерева з пластикових контейнерів. Оскільки свіжовикопані дерева вимагають інтенсивного поливу, їх не можна висаджувати на нове місце, якщо частий полив не буде забезпечений. Розсадники мають кращі можливості створити необхідні умови для свіжовикопаного дерева.

Голий корінь

Листяні дерева з відкритим корінням зазвичай доступні тоді, коли перебувають у сплячому стані, – рано навесні на півночі, рано навесні та восени у помірно південних районах. Розмір таких саджанців обмежений,з діаметром стовбура зазвичай до 5 см. Саджанці дерев з відкритим коренем є найдешевшими.

На відміну від інших способів викопування, у саджанців з голим коренем дуже легко виявити дефекти, якщо такі є, тому що земля не прикриває коріння. Такі саджанці важать менше, тож можна вибрати із землі більшу кореневу грудку, ніж у саджанців з кореневою брилою,замотаною у мішковину.

Саджанці з відкритим коренем дуже швидко засихають, особливо якщо зберігаються або транспортуються неналежним чином. Якщо корені таких саджанців при зберіганні і транспортуванні забезпечені вологою і утримуються подалі від світла, регулярно зрошуються після висадки, то можуть рости не гірше за саджанці із закритим коренем. Втім, є дані, що дерева, викопані спеціальною машиною з рідним для них шматком ґрунту,виживають краще і ростуть швидше, ніж висаджені дерева з голим коренем.Є ще низка досить ґрунтовних досліджень, у яких порівнюється приживання дерев з голим коренем та дерев, вирощених і викопаних іншими методами.

Кореневі брили, замотані у мішковину

Коріння у кореневій грудці дерева, вирощеного у відкритому ґрунті, розвивається по різному. Цей розвиток сильно варіюється залежно від виду і навіть поміж окремих представників того самого виду. Кореневі грудки дубів мають більше варіацій, ніж, скажімо, кипариса болотяного чи магнолії великоквіткової. Цим можна пояснити деякі труднощі, що виникають при пересаджуванні дуба віргінського, дуба білого, дуба Мюленберга чи дуба великоплодового. На кореневу систему деяких видів можуть впливати підрізання коренів, полив, внесення добрив та ін.

На пересадку дерев впливають процедури і підходи, які застосовуються у процесі їх вирощування у розсаднику. У деяких видів дерев, які отримують крапельний полив біля основи стовбура впродовж усього часу життя в розсаднику, часто утворюється багато тонких коренів у кореневій грудці (малюнок 33). Ріст тонких коренів близько до

стовбура у деяких видів також можна стимулювати, вносячи добриво тільки в тій зоні, де має бути коренева грудка, і не виходячи за її межі. Багато розсадників удобрюють дерева саме так. Однак в одному дослідженні сказано, що після того як дерева поливали з обприскувача й удобрювали впродовж двох років, концентрація поливу і добрив близько біля стовбура не впливала на ріст тонких коренів. Вочевидь,щоб посилити ріст тонкого коріння біля стовбура, поливати і вносити добриво у зону кореневої грудки треба відразу після висадки дерева у розсаднику.

У деяких розсадниках регулярно підрізають коріння окремих видів(наприклад, дубів) раз на рік, щоб допомогти їм витримати пересадку.Коріння інших видів підрізають тільки раз, за кілька тижнів чи місяців перед викопуванням. У деяких розсадниках взагалі не підрізають коріння у процесі вирощування. У деяких дерев, як от клен червоний, коріння не підрізають на регулярній основі, тому що їх коренева система густа і мичкувата. Підрізання коренів може вплинути на приживання дерева після пересадки, але на подальшому рості дерева воно майже не позначається.Дерева, коріння яких було підрізане принаймні за кілька тижнів чи місяців перед висадкою на ландшафті, від пересадки зазнають менше стресу, ніж свіжовикопані.

Однак якщо дерево регулярно поливати весь час, то підрізання коренів перед пересадкою мало впливає на його приживання, якщо діаметр стовбура менше 12 см. Дослідження з більшими деревами не проводили. Розсадники здебільшого можуть краще забезпечити відповідний полив для свіжовикопаних дерев. Свіжовикопане дерево,висаджене на ландшафті, переважно не отримує потрібну кількість вологи. Деякі листяні дерева у прохолодних регіонах (кліматичні зони 26) не поливають регулярно після пересадки, коли вони викопані чи висаджені у сплячому стані. Хоч прохолодна погода і відсутність листя допомагають дереву вижити, та на початку теплого літа воно може всохнути. Арбористи часто підрізають коріння дуже великих дерев завчасно перед їх викопуванням, щоб вони краще прижилися при пересадці. Працівники розсадників викопують влітку здебільшого тільки ті дерева, коріння яких підрізане. Дерева, коріння яких не було попередньо підрізане, можуть не витримати викопування влітку без щоденного поливу.

Дерева, вирощені у відкритому ґрунті і не зібрані як саджанці з голим корінням, викопують разом із брилою землі, яку відразу ж замотують у мішковину. Мішковину обв’язують мотузками чи тросами або прикріплюють до брили шпильками. Оброблена чи необроблена натуральна мішковина розкладається у ґрунті, тож її не потрібно повністю знімати при висадці. Однак після того як дерево поміщене в садивну яму, спеціалісти звільняють від мішкової тканини і мотузок його стовбурі верхню частину кореневої грудки. Деякі також розрізають смужками або частково видаляють натуральну мішковину з боків грудки, щоб забезпечити більш тісний контакт між коренями і ґрунтом у садивній ямі.

Також зрідка використовують мішок із синтетичних волокон для обмотування кореневих грудок, щоб можна було викопати дерево у розсаднику за кілька місяців до того, як воно буде висаджене на ландшафті.Проте синтетичну тканину треба видалити принаймні з верхньої частини кореневої грудки перед присипанням її землею при пересадці, а найкраще – зняти її повністю.

Хоч нема достатньо опублікованих розвідок про те, що синтетичний мішок не дозволяє кореням відростати і проникати у навколишній ґрунт,ландшафтні дизайнери і дослідники інколи стверджують, що синтетичний мішок запобігає виходу коренів за межі кореневої грудки. У таких випадках невідомо, чи то синтетичний мішок загальмував ріст, чи вплинули якісь інші характеристики місця (наприклад, забагато або замало вологи).Здебільшого корені легко пробиваються крізь діри у синтетичній тканині.Однак багато коренів при цьому не виростають великими в діаметрі, тому що тканина не розкладається і не розтягується.

Синтетичний мішок неможливо скинути, якщо він закріплений дротяним кошиком. Щоб дерево мало здоровий ріст, розв’яжіть деякі або усі дроти і розріжте синтетичну тканину. Деякі експерти з озеленення рекомендують зняти всі дроти перед висадкою, незважаючи на те, що коріння має здатність обростати довкола них. У багатьох розсадниках, щоб скріпити кореневу грудку докупи після викопування, використовують оброблену мішковину замість синтетичної, бо вона здебільшого розкладається після висадки. Синтетичну тканину взагалі не варто брати для обмотування кореневих грудок.

Завдяки розробленій інновації нині зникає потреба використовувати синтетичну тканину і дротяний кошик. Новий метод дозволяє зберігати дерево у розсаднику багато місяців після викопування, і при цьому великі у діаметрі корені не поширюються за межі кореневої грудки. Дерева викопують і кореневу грудку обмотують натуральною мішковиною й обв’язують мотузками, щоб вона добре трималася купи. Тоді її поміщають у викопану в розсаднику яму, яка вистелена агротканиною, брезентом чи спеціально пошитим рукавом відповідно до розміру замотаної брили(малюнок 34).

За кілька тижнів чи місяців, залежно від пори року і виду дерева,відросле коріння проб’ється крізь мішковину, однак наступний вистелений шар буде утримувати його за межами кореневої грудки. Таким чином дерево може зберігатись у розсаднику багато місяців і не втратить ґрунт із кореневої грудки при вийманні для пересадки. Натуральний мішок всередині може розкластися, але зовнішній синтетичний буде цілим і утримуватиме ґрунт у кореневій грудці. Зрозуміло, цей зовнішній синтетичний мішок потрібно повністю зняти перед самою висадкою дерева на ділянці.

Машина для викопування дерев

Дерева, викопані за допомогою спеціальної машини, після пересадки загалом приживаються і ростуть так само, як дерева з кореневою брилою,замотаною у мішковину, за єдиним винятком. Якщо садивна яма викопана машиною у глинистому ґрунті і її стінки гладкі, як у глиняного горщика, то корінню буде важко проникнути у такий ґрунт за певних умов. Збільште розмір садивної ями, щоб коріння могло легше прорости у розпушений ґрунт, яким вона буде засипана.

Якщо дерева, викопані за допомогою машини, пересаджують у суглинистий чи піщаний ґрунт, то садивну яму можна викопувати машинними лопатами того самого розміру – тут нема потреби її збільшувати. Пересаджене дерево часто опиняється трохи вище від того рівня, на якому росло у розсаднику. Просто насипте невелику гірку,прикривши ґрунтом кореневу грудку з усіх боків, і зробіть звичне мульчування.

Загартовування дерев, вирощених у відкритому ґрунті

Дерева, викопані з відкритого ґрунту за кілька тижнів чи місяців до висадки на ландшафті, називаються «загартованими». Свіжовикопані дерева не є загартованими. У період загартовування коріння в межах кореневої грудки починає відростати і дерево може скинути частину листя.Відбуваються також інші зміни, які поки що не вивчені. У загартованого дерева коріння часто пробивається крізь мішковину, якою замотана коренева брила. Деякі розсадники обприскують листя у процесі загартовування, особливо якщо дерево викопане влітку. Дослідження показують, що для дуба кам’яного ця процедура не дає ніякої користі після трьох тижнів, і взагалі робити це нема потреби, якщо коренева система добре розвинена. Щодо інших дерев мало досліджень, на основі яких можна дати рекомендації.

Контейнери, вкопані у землю

Пластикові (горщик у горщику). У деяких розсадниках дерева вирощують у пластикових контейнерах, вкопаних у землю. Контейнер з кореневою грудкою вкладається у порожній контейнер такого самого розміру, встановлений у землі. Це захищає дерево від перекидання, а корені– від екстремальних температур. Для деяких дерев така система вирощування сприятлива, бо вони розвивають більшу суху масу кореня і більш рівномірну кореневу систему, ніж висаджені у надземних контейнерах. Це збільшує співвідношення кореня до пагона. У надземних контейнерах кореневі грудки часто розвивають мало коренів з південного і західного боків через високу температуру. У системі «горщик у горщику»корені розподіляються більш рівномірно, тому що температура у таких контейнерах може бути нижчою на 5°С. Завдяки цьому після висадки на ландшафті у дерева розвивається більш збалансована і правильна коренева система, що робить дерево міцним. Нечисленні опубліковані порівняльні дослідження стверджують, що дерева, вирощені таким способом,приживаються подібно до тих, що виросли у звичайних надземних пластикових контейнерах з гладкими стінками.

З перфорованої тканини (сітчаста сумка). Цей вкопаний у землю контейнер є модифікацією оригінального тканинного контейнера(виробник Lacrbark Inc., of Stillwater, OK). Він виготовлений з плетеної поліефірної тканини з дірками діаметром 23 мм. Як і контейнер з тканини,його поміщають у землю і заповнюють польовим ґрунтом, а не ґрунтовою сумішшю. Корені можуть проростати крізь численні малі дірки контейнера,але не мають збільшуватися у розмірі, як це було при висаджуванні у попередніх моделях тканинних контейнерів. Хоч нема точних даних, дерева, вирощені таким способом, слід пересаджувати так само, як вирощені у тканинних контейнерах. Якщо через оперізування сітчастою тканиною великі корені поза контейнером не розвиваються, то такі дерева переносять пересадку краще, ніж вирощувані у попередніх моделях тканинних контейнерів. За спостереженнями, крізь сітчасту тканину,порівняно з іншими тканинами, пробиваються менше коренів, що мають великий діаметр.

Тканинні. Дерева, вирощені у тканинних контейнерах, легше піднятий перемістити, ніж дерева такого самого розміру з кореневою брилою,замотаною у мішковину, тому що у них менша коренева грудка.

Однак з ними треба обходитись дуже обережно, бо, на противагу жорстким пластиковим контейнерам, кореневі грудки у них не мають твердої опори чи оболонки. Тож коріння може легко пошкодитись. Вирощені у тканинних контейнерах дерева також потребують більш частого поливу, ніж дерева з обмотаними мішковиною кореневими брилами, допоки не приживуться на ландшафті. Їм потрібні кілки для підтримування після висадки. З урахуванням цих моментів дерева з тканинних контейнерів висаджують подібно до дерев з кореневими брилами, обмотаними мішковиною.