Міскантус гігантський, Miscanthus giganteus

Вимоги міскантусу, рекомендації щодо родючості ґрунту: Азот, Фосфор і Калій

Міскантус гігантський (далі — міскантус) — багаторічна теплосезонна трава. Міскантус набирає популярності в

світі як культуру з низьким споживанням біоенергії та як джерело підстилки для свійських тварин на фермах. Міскантус може бути успішною культурою на бідних землях, непридатних землях для основних СГ культур, та землях як ті, що постраждали від повеней чи засолення.

Міскантус є стерильним гібридом двох видів, тобто Miscanthus sinensis і Miscanthus sacchariflorus, і потребує розмноження кореневищем.

Після того, як міскантус прижився, він може досягати висоти 3.6 метрів і підтримувати максимальну вроджайність по виробництву біомаси до 15 років. Як багаторічна кореневищна трава міскантус може переносити поживні речовини до кореневищ при

кінці вегетаційного періоду, що призводить до зниження потреби в добривах наступного сезону та зниження витрат на їх внесення.

Вибір ділянки для вирощування

Вибираючи ділянку для вирощування міскантусу, слід враховувати властивості ґрунту та наявність води. Міскантус залежить від доступної вологи, волога може бути найбільшим стримуючим фактором у вирощуванні. Міскантус не буде добре рости в засушливих районах, він вимагає регіонів, які отримують щонайменше 75 см опадів на рік.

Якщо вже міскантус добре прижився, то він здатний витримувати посуху, але врожайність біомаси буде низька.

 З віком коренева система міскантусу стає розгалуженою і досягає 2.5 метрів в глибину грунту.

Крім посухи, міскантус добре переносить високий рівень грунтових вод.

Міскантус може рости на різноманітних ґрунтах з pH між 5,5 і 7,5. Це означає, що більшість ґрунтів

придатні для виробництва міскантусу.

Міскантус зазвичай збирають взимку або ранньою весною, але також можна збирати восени або двічі на рік (пізня весна/початок літа та знову восени).

Грунти, що заболочуються в сезон збору не підходять для вирощування міскантусу.

Типова врожайність міскантусу

На родючих грунтах міскантус досягає свого повного потенціалу врожайності на третій-четвертий рік після посадки. На бідних грунтах на це йде на рік-два довше.

Врожайність коливається від 20 тон з Га  на піщаних гурнтах до 40 тон з Га на родючих гурнтах. Врожайність залежить від різних факторів, тому і буває в межах цього діапазону.

Пік сухої біомаси, придатний для збирання, припадає на пізні терміни влітку або на початку осені. За зиму культура втрачає 30% біомаси.

Після стабілізації культури виробники повинні вести записи про врожайність, щоб оцінити майбутню врожайність, цілі та оптимізувати норми внесення добрив.

Розрахунок потреби в поживних речовинах

Загалом, потреба міскантусу в поживних речовинах відносно низька.

У науковій літературі є суперечливі дані про те чи підвищує врожайність внесення азотних добрив. Дещо

дослідження вказали на слабку або повну відсутність реакції врожаю на азот внесення добрив, тоді як інші показали позитивну реакцію на врожайність.

В одних випадках внесення 50-100 кг селітри на гектар на піщаних грунтах збільшувало врожайність, а в інших не впливало. Більше вносити нема сенсу. Такі різні дані зараз легко пояснюються тим, що міскантус, звісно,Ю споживає добрива, але на відкритих полях він отримує добрива через вловлювання їх з повітря, за рахунок іншгих полів де йоде ерозія грунтів через вітер. Тоюто, гектар міскнтусу за рік «ловить» стільки поживного чорнозему, що рівень поля може підніматися на укілька міліметрів, аж до сантиметра. Через 15 ркоів вирощування міскантусу на простогонах родючий шар  грунту може вирости на кілкьа сантиметрів і навтіь  ан дестятки.

Також цікаво, що дослідники не визначили потреби в передпосівних добривах

для закладення міскантусу. Більше того, додаткові добрива скоріше сприяють росту бур’янів ніж міскантусу.

Якщо виходити з точки зору рентабельності, то господарство само повинно моніторити врожайність і вираховувати потреби добрив. Базовий метод розрахунку – вносити 5 кг азоту на кожну тону запланованого врожаю. Наприклад, поле на 5-й рік мало б дати приблизно 30 тон врожаю. Можна внести 150 кг азоту. Обов8язково залишати одну контрольну ділянку без внесених добрив. Після збору врожаю порінвяти врожайність і визанчити чи бів ефект від внесення 150 кг азоту. Якщо внесення азоту не дуже збільшило врожай, то на наступний рік норму можна зменшувати. З часом буде зрозуміло скільки добрива потребує міскантус на цій ділянці. Очікуйте, що потреба може бути від нульової до максимальних 200 кг азоту на Га.

Щодо фосфору та калію, то ситуація аналогічна. З кожною тоною врожаю виноситься близько 1 кг фосфору та 8 кг калію. Тому і виходимо з того, що, допустимо для середнього врожаю 30 тон потреба у фосфорі може бути на рівні 30 кг і калію на рівні 240 кг (максимальна потреба фосфору може бути біля 40 кг і калію 320 кг). На практиці може виявитися, що потрібно значно менше, знову ж через те, що плантація міскантусу акумулює все необхідне з того що за рік наноситься вітром.

Контроль бур’янів:

Досходові:

• Prowl® (pendimethalin)

• Harness® (acetochlor)*

• Harness® Xtra (acetochlor + atrazine)*

Післясходові:

• Callisto® (mesotrione)

• 2, 4-D

• Dicamba

• Atrazine